Молодий самобутній і талановитий співак Андрій Хайат увірвався у наш інформаційний простір раптово і яскраво успішним виступом в одному з найрейтинговіших талант-шоу країни на національному каналі.
Зараз він успішно долає етапи шоу «Голос країни». Мав гідний виступ на національному відборі Євробачення, при цьому не викликав на себе негативу пов’язаного з конфліктами і скандалами, що вирували довкола цього конкурсу.
Звідки він такий цікавий і талановитий з’явився, які має амбіції і наміри читайте в новому інтерв’ю від «Без купюр».
Як ти прийшов у творчість і зокрема у музику?
Я почав писати вірші десь у 14 років. Потім зрозумів, що їх можна накладати на музику. Писав, складав їх у шухляду до кращих часів і ось цього року я віднайшов у собі сили, зрозумів, що зараз саме той час.
Також я 10 років навчався у музичній школі по класу акордеону, був виключно інструменталістом. Вокалом ніколи не займався, тому для мене це був великий експеримент та виклик для самого себе.
Тобто «Голос країни» – це перша твоя велика сцена?
Так і це перший досвід реальної вокальної роботи.
Люди, яким подобається мій спів – дивуються і не вірять як таке може бути. Є й ті, кому не подобається. Вони кажуть, що це трохи дикий вокал. Фольк – доволі специфічний жанр, тому я розумію, що не всі до такого готові. Але я від початку не збирався писати музику на маси, хочу писати музику саме для свого слухача і розвивати його у музичному плані.
Читайте також: Христина Соловій про Кропивницький: “Спокій та атмосфера маленького міста дуже важливі для творчості”
Я також розумів, що мені потрібна вокальна освіта – це підґрунтя для того, щоб себе відчувати більш впевнено. Тому приходив до педагогів по вокалу і у себе в містечку, і вже у Києві, мені одразу казали, що ти неправильно дихаєш, неправильно подаєш звук, неправильно робиш те, се. Але якщо я роблю так як мені кажуть, у мене виходить зовсім інша артикуляція і зовсім інший звук, я втрачаю свою самобутність. А для артиста це найважливіша річ мати свій тембр. Ти можеш бути дуже крутим технічним вокалістом, крутим професіоналом, але якщо нема свого тембру, який одразу впізнають, то всі ці речі нівелюються. В першу чергу музикантів зараз цінують за їх особистість, за унікальність тембру. А я відчував, що всі до кого я приходив навчатись, намагались мене зламати і це у мене викликало таку реакцію відторгнення.
Отже ти поки не знайшов такого викладача, який би тобі дав те, що ти потребуєш?
Я знайшов його на «Голосі країни» – це мій тренер (Тіна Кароль- прим. “Без Купюр”)
Вона дає мені все що треба, направляє мене у правильному руслі.
З нею просто неможливо не навчатися. Тіна – це така людина, що ти відчуваєш, що розвиваєшся, навіть коли просто спілкуєшся з нею не по темі. Вона настільки обізнана у своїй справі, настільки професійно може давати поради, що реально іноді дивуєшся як так може бути.
Хоча я спочатку взагалі не збирався іти до її команди. Це відбулось спонтанно. Мій внутрішній голос підказав, що має бути саме так. Думав спершу іти до Потапа, бо він любить експериментувати. Моя подруга Інгред була у нього у попередніх сезонах і він потім взяв її після проекту під своє крило на лейбл. Я напевно теж десь підсвідомо сподівався, що буде саме так. Але потім я зрозумів, що це далеко не факт, а тоді коли я стояв на сцені, я усвідомив, що Тіна – це та людина, яка дасть мені в рамках проекту все необхідне.
У твоїй біографії є згадка про співпрацю з лейблом Івана Дорна, це було до проекту “Голос”?
Це була така співпраця коротка і незначна. Я просто надіслав трек і йому сподобався, він випустив його у компіляції в одному з сезоних випусків. Там написано, що це під його лейблом, але він всього лише рекомендував його до прослуховування. У мене немає з ним угоди, він не є моїм продюсером.
Зустрічалися особисто?
Це було e-mail спілкування.
Читайте також: Цьогорічне відкриття Кропивницького – гурт “Dry Хмара”: як і хто його вигнав із «музичного підпілля». ФОТО. ВІДЕО
Звідки любов до фольку?
Я багато часу у дитинстві проводив на Кубані у своєї прабабусі і був часто присутній на таких вечорах, коли бабусі збирались з усього села на вечорниці. І це була така дуже атмосферна річ, мене це завжди дуже цікавило. І потім, з часом, я почав записувати ці пісні. Я мав маленький блокнотик, у якому було 50 чи 60 цих пісень записано.
Розумієте, в чому цінність фольклору: він не втрачає свою актуальність. Все, про що співається в старих піснях і «Засвіт стали козаченьки…», і «Ой чий то кінь стоїть», і «Летить галка через балку», і «Галина гуляла» можна перенести на сучасний лад, актуалізувати. І це таке неоране поле серед хлопців-виконавців, саме хлопців. І я зрозумів, що це може бути моя ніша.
Прізвище Хайат твоє справжнє?
Це прізвище у мене від вітчима. Він дуже вплинув на формування мене як особистості, дуже багато зробив для того, щоб я зараз досяг того, що маю. І тому, я не розглядав навіть іншого варіанту того, яким має бути моє сценічне ім’я. Це така шана людині, мій спосіб сказати «дякую» за те, що він стільки вклав у мене, виростив.
За фахом ти перекладач з арабської, це теж вплив вітчима?
Арабську мову я обрав тому, що люблю ставити перед собою недосяжні цілі. Для мене це був такий своєрідний челендж. Це та мова, яку неможливо вивчити повністю. А також, я розумів, що у мене має бути план «Б» на той випадок, якщо раптом у мене не складеться з музикою, моя професія мене теж прокормить. У мене завжди по життю є план «Б».
Чи бував ти у арабських країнах?
Так подорожував до Лівану, проводив там час, практикував арабську мову також, бо вивчити мову не спілкуючись з носіями неможливо.
Якось впливає на твою творчість така долученість до цієї культури?
Арабська культура дійсно впливає на мою творчість. У моїй музиці є певний симбіоз електроніки, фольку і східних мотивів.
Для мене дуже важливо, щоб баланс фольку і сходу був правильно адаптований. У нашій країні такої музики ще не було, я хочу бути тут першопрохідцем.
Але співаєш переважно українською. Це дія закону про квоти?
Я пишу тією мовою, якою до мене приходить музика і текст. Мої перші написані російською. Так я їх чую. А те, що зараз я пишу, це специфічний жанр – техно-фольк і воно не може бути написано іншою мовою. Воно має звучати українською, бо це український фольклор і українська культура.
Ти можна сказати, що успішно виступив на Національному відборі Євробачення. А чи готовий ти був перемогти і їхати у Тель-Авів?
Я не робив такі ставки. Я розумів, що на ці три хвилини це повністю мій простір, моя сцена і я можу робити все, що хочу і я насолоджувався цим моментом.
Разом з тим, я вважаю, що те рішення, про те, що Україна цього року не братиме участі у Євробаченні – єдино правильне. Вже було надто багато політики довкола Нацвідбору.
Чи повинен на твою думку артист бути виразником громадянської позиції?
Я розумію, що у нашій країні є проблема, є ситуація, яка надає болю нашій державі. Але для з’ясування політичних питань у нас є інші майданчики й інші люди. А творчі конкурси, концерти саме для того, щоб люди відпочили,щоб якось абстрагуватись.
Якщо артист бере участь у відборі, щоб представляти свою країну, це уже вияв його громадянської позиції, неправильно дорікати йому виступами там чи там, якщо законодавчо це дозволено.
Читайте також: «Для мене музика – це машина часу» – лідер гурту «МЕРІ» Віктор Винник у Кропивницькому
Ти поїхав би на гастролі в Росію?
Ні, я патріот своєї держави, я живу в Україні і працюю тільки тут.
Чи маєш плани на після проекту «Голос»?
Так, я доволі амбіційна людина і планую у травні випустити власний альбом. На це важко зараз знаходити час. Але я розумію, що навіть при найкращому для мене розкладі на шоу «Голос..» у мене буде дуже мало часу, щоб закріпитись у пам’яті слухача. Треба одразу щось випускати, давати людям привід не забувати про себе, давати щось солоденьке своєму слухачеві, щоб він був з тобою. Бо в той момент поки ти твориш, чекаєш найкращу пісню, хтось інший просто забирає твого слухача.
Ти нещодавно переміг у черговому етапі шоу, чи матимеш зараз час на відпочинок відновлення?
Не знаю як хто, але я відпочивати не збираюсь. Я налаштований на боротьбу, бо розумію, що якщо дійшов до цього етапу, далі можу більше.
В якому режимі працюєш зараз?
У шаленому. Сплю годин 5 на добу. Зараз робота йде на максимум. Я не хочу розпилюватись на якісь інші речі, націлююсь на те, щоб пройти етап за етапом. Зараз для мене «Голос» – це найважливіша подія, найважливіша річ, що відбувається у моєму житті.
Як часто приїжджаєш додому у Знам’янку?
Частіше зараз приїжджають батьки до мене у Київ, бо дійсно часу мало, але я теж намагаюсь хоч раз на місяць приїздити. Мене дуже підтримують у моєму місті і я не хочу втрачати цей зв’язок. Дуже приємно, що моя творчість сприймається глядачем. Невдовзі ми плануємо зробити квартирник у Кропивницькому, щоб можна було поспілкуватись з людьми, які мене тут підтримують.
Чи вистачає часу на зустрічі з рідними, друзями, чи не ображаються через те, що ти мало часу їм зараз можеш приділяти?
Рідні розуміють наскільки це важливий шанс і всіляко підтримують. Якісь півгодини я завжди зможу виділити, якщо хтось зі мною хоче дуже зустрітися або я за кимось дуже сумую. Тому це ніяк не впливає на мої стосунки з сім’єю і друзями.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Поширь її на своїй сторінці: