“Мета музики – чіпати серця”
композитор Йоганн Бах.
Це інтерв’ю двох таланових людей, які зачіпають серця своєю ліричною музикою та чуттєвим виконанням – молодого кропивницького гурту «Dry Хмара». Ольга Луценко та Кирило Поліщук починали з того, що переспівували відомі пісні, але згодом до репертуару додалися й авторські, які вперше представили широкому загалу під час концерту відомого українського гурту “Один в каное”. Відтоді молоді кропивницькі поети стали відомі ще й як музиканти. Сьогодні «Dry Хмара» бере участь у щотижневому хіт-параді регіональної музики на обласному радіо “Скіфія-Центр” та готується до свого першого сольника в рідному місті. Про історію створення гурту, плани на майбутнє та як народжуються пісні – читайте нижче.
Як і коли народився ваш гурт?
Вперше ми виступили 17 березня цього року на розігріві у гурту «Один в каное» у Кропивницькому. Власне цей день і можна вважати днем народження гурту.
Які ваші враження після виступу?
Було дуже круто, грали вперше перед такою аудиторією – близько 400 глядачів. Перед виступом сильно переживали, але коли вийшли на сцену – усе стало на свої місця. З перших акордів публіка почала плескати в ритм із музикою, і ми зрозуміли, що все іде, як треба. Ми там, де маємо бути.
Що надихнуло на створення гурту?
Музика. І поезія і, звісно ж, люди, яким наша творчість небайдужа, бо саме вони нас і вигнали з «музичного підпілля».
Звідки назва «Dry Хмара»? Що означає?
Тому, що у цій назві все – гра слів, компроміс, легкість і трохи філологічної освіти. Варіантів назви було, до речі, зо два десятки, ми довго вирішували це питання, але спонтанно обрали саме цю – і не помилились: вона приносить нам лише успіх.
Чим займаєтесь окрім музики? Наскільки важко поєднувати вашу повсякденну роботу з музикою?
Викладаємо мови – українську та англійську. Поєднувати це, насправді, дуже важко. Часу має вистачати і на роботу, і на репетиції, і на виступи.
Який у вас орієнтир – які сцени бажаєте підкорити?
Перша сцена, яку хочемо підкорити – сцена арт-кафе «Берлога». Спробуємо це зробити 11 травня на нашому першому сольному концерті. Далі буде видно, але сподіваємось відвідати ще багато різних цікавих місць і міст.
Яку аудиторію вважаєте своєю?
Важко сказати. Аудиторія сама нас знаходить, слухачі-глядачі на виступах підспівують наші пісні, і це неабияк тішить, додає віри і впевненості в тому, що ми все робимо недаремно.
Як і де проходять репетиції?
По квартирах. У теплі деньки вибираємось в парки чи просто на вулиці, тому нас можна весною “ловити” по місту.
Читайте також: «Для мене музика – це машина часу» – лідер гурту «МЕРІ» Віктор Винник у Кропивницькому
Як часто ваші пісні розповідають про ваші власні переживання та почуття?
Майже завжди. Ми не пишемо текстів спеціально під музику, спочатку з’являється вірш. А вірш – це щось більш інтимне, особисте, аніж текст для пісні. Найчастіше ми кладемо на музику власні вірші, Артема Луценка, а також іноді інших поетів, наприклад Юрія Іздрика, Максима Кривцова. А найголовнішим для нас є те, що наші пісні співзвучні з почуттями, переживаннями і настроями наших слухачів, адже кілька разів доводилося чути фразу «О, ця пісня зовсім ніби про моє життя» – і це справді безцінно.
Як боретесь із хвилюванням, коли виходите на сцену? Та загалом, як вдається перебороти себе, коли страшно щось робити вперше?
Інколи хвилювання немає зовсім. Ми просто виходимо і робимо свою справу. А іноді серцебиття прискорюється настільки, що його чутно дужче, ніж вокал і гітару. Але, як би це, можливо, банально не звучало, сяючі погляди глядачів, підтримка коханих людей, котрі завжди з нами, допомагає почуватися вільно і бути щирими.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: