Христина Соловій про Кропивницький: “Спокій та атмосфера маленького міста дуже важливі для творчості”

У рамках Національного мистецького фестивалю «Кропивницький» наше місто відвідало чимало відомих виконавців української музики. Одна з них – співачка Христина Соловій, яка багатьох зачарувала своїм неповторним голосом і манерою виконання ще до того, як почала свою сольну кар’єру – в телепроекті «Голос Країни». У суботу в Кропивницькому хіти «Тримай», «Хто, як не ти», «Fortepiano» разом із нею співали в унісон кілька тисяч відвідувачів «Кропфесту». «Без купюр» зустрівся з Христиною перед концертом, аби поспілкуватись про сучасну українську музику, про те, що її надихає й не тільки…

Чи вперше Ви у Кропивницькому, де встигли побувати, і які враження від міста?

Так, я вперше, і мені уже сподобалось! Наступного дня після концерту сподіваємось побачити ще більше міста.

Які міста для Вас комфортніші за атмосферою? Маленькі, як Ваш рідний Дрогобич чи наш Кропивницький, або ж великі й динамічні, на кшталт Києва?

Звісно, моїй душі та темпераменту ближче щось дуже розмірене, виважене, як Дрогобич, і, напевне, як Кропивницький. Спокій та атмосфера маленького міста дуже важлива для творчості. Тільки в такій атмосфері я можу зорієнтуватись і кристалізувати те, що хочу донести. А от в Києві мені з цим важче (сміється).

Зараз Ви активно гастролюєте містами та й загалом маєте напружений робочий графік. А який для Вас ідеальний день відпочинку?

Найчастіше хочеться просто залишитись із книжкою, але все-таки стараюсь бачитися з друзями та більше подорожувати.

Ви якось сказали, що після релізу першого альбому “Жива вода” хотіли завершити музичну кар’єру й повернутись до філології. Чому так, і, якби повернулись, чим займались би у філологічному напрямку?

Навряд чи я б повернулась саме в філологію, але я планую писати. Не хочу робити на цьому гучні акценти, тому що поки це моє бажання, і про плани взагалі не раджу говорити, тому що вони мають властивість «наламуватись». В мене був період, коли я трохи розчарувалась в філології, думаю, як і більшість моїх одногрупників. Тому що одна з наших викладачок якось сказала, що більшість з нас не піде шляхом філології, й не буде працювати за спеціальністю, але це має бути для нас як друга середня освіта, яка розширить наш кругозір та горизонти. Ми стали духовно багатшими.

Журналістам, аби краще просувати свої матеріали, рекомендують конкретно уявляти, для кого вони пишуть – свого читача. Тобто: ким він працює, що любить, що не любить, про що мріє і тому подібне. Яким Ви уявляєте свого слухача?

Навіть, якби мені хотілося б скласти середньостатистичний портрет, мені це не вдасться зробити. Я вже від’їздила кілька турів, і знаю, мої люди – дуже різні. Від дітей, і до людей старшого покоління.

Чи може Вас надихнути на нову пісню прочитана книга чи фільм? Чи, можливо, для цього потрібно пережити й відчути все особисто?

Так ставалось неодноразово. Саме з однієї книги не можу сказати, що народилась якась конкретна пісня, тому що я постійно читаю, враження нанизуються, як бісерний браслет, і виникає якась зовсім історія, змішана з моєю особистою.

Як реагуєте на критику? Читаєте коментарі в соцмережах?

Неможливо їх не читати, тому що я веду свої сторінки здебільшого сама, й звісно, коли приходять сповіщення про коментарі, я їх читаю. Буду відвертою: на критику реагую по-різному, залежить від настрою. Інколи мене деякі речі зачіпають, але я завжди розмірковую, чи це критика, чи критиканство. Якщо людина просто викинула свій негатив, тому що в неї поганий настрій, то я такі речі швидко пропускаю.

Ви співаєте виключно українською, навіть на шоу “Голос Країни” зазначили, що не співатимете російську попсу: яке Ваше ставлення до мовних квот?

Бачте, скільки з’явилось нових гуртів, нової музики. Більше того – артисти, які співали російською, раптом заспівали всі як один українською, й тут теж є свої плюси та мінуси. Не мені про це робити висновки – все вирішує запит слухачів, але хотілося б, щоб це було щиро, а не через квоти. Щоб це був усвідомлений вибір кожного артиста, митця.

Яка наразі роль Святослава Вакарчука у вашому творчому шляху?

Швидше за все – більше інвесторська. Зараз він займається іншою діяльністю й намагається все встигати, при тому ще й підтримувати мене. Можливо, зараз більш емоційно, але у нас ще є багато планів.

Ви підтримуєте організацію «Uanimals», яка відстоює права тварин й, зокрема, цирк без тварин. Що б Ви сказали людям, які все ще продовжують підтримувати вистави та шоу за участі звірів?

Я постійно щось говорю людям своїми постами в соцмережах. Ця проблема багатогранна, і найважливіше – про це просто частіше говорити. Люди проходять повз, бо ми живемо в час перенасичення інформацією, тому такі речі залишаються якимось чином менш важливими, хоча з цього треба завжди починати.

У нашому місті Ви виступатимете на мистецькому фестивалі “Кропивницький”. А часто відвідуєте фести, як слухачка? На концерти яких співаків чи музикантів мрієте сходити? І які концерти з уже відвіданих вразили?

Не часто їжджу на фестивалі з власної ініціативи, тому що в цьому сенсі я важка на підйом. Коли я була студенткою, це в мене виходило набагато частіше. Позаминулого року я була на шоу Роджера Уотерса в Барселоні. І це, мабуть, концерт, який найбільше мене вразив. А ще мрію побувати на концерту гурту «Radiohead».

Спасибі, що знайшли час для розмови. Удалого виступу.

Фото надано прес-службою співачки