Пригадую старий студентський анекдот про діамат (діалектичний матеріалізм):
– Яка різниця між матом і діаматом?
– У протилежностях. Мат знають усі, але роблять вигляд, що не знають. Діамат не знає ніхто, однак роблять вигляд, що знають».
Певною мірою ця логіка перекликається із сьогоднішньою ситуацією: усі знають, що виборча кампанія розпочнеться не раніше 31 грудня, але роблять вигляд ніби не знають, бо ніхто не хоче спізнитися на виборчі перегони. Які без будь-яких прав, вибачте за тавтологію, уже вступили у свої права. Поки що – стосовно виборів президента. Коли конкретно, сказати важко. Але потужний старт дала їм днями передача на одному з телеканалів, під час якої були оприлюднені «плівки Онищенка», на котрих чути голос, схожий на голос Порошенка, і де йдеться про «договорняк» з екс-міністром Миколою Злочевським про закриття кримінальних справ проти нього та інші «викривальні епізоди». Зауважу відразу, лапки, в які взято окремі слова, зовсім не означають мого негативного ставлення до сказаного, це тільки говорить про те, що факти ще не підтверджені у судовий чи інший неспростовний спосіб – такий собі авторський маркер.
«Плівки» у тому чи іншому обсязі показали всі канали, котрі відверто протистоять президенту. Так само їх проігнорували ті, котрі поки що або й зовсім не збираються сваритися з Петром Олексійовичем. Подібно визначилися й політологи: одні наведені у «плівках» факти сприйняли апріорі, другі вважають їх звичайною фальшивкою. Є й треті, головним чином досвідчені аналітики, вони поки що висловлюють різні припущення, за яким стоїть головним чином одне: не потрапити поперед батька в пекло. А що пекло буде, сумніватися не доводиться.
Президентська, а потім і парламентська виборчі кампанії очікуються як ніколи гарячими. Для цього є багато причин. Головні із них – протистояння двох світоглядних позицій (європейської і промосковської), олігархічних і ліберальних засад економіки та реформаторських і квазіреформаторських команд. Для одних – це захист власних інтересів і намагання будь-що залишатися при владі (читай – при годівниці), для других – прагнення вивести Україну з провалля. Для когось це шанс потрапити в історію, для когось – вляпатися у неї.
До парламентських виборів ще далеко, тож говоритимемо поки що про президентські. Переконаний, на них буде продемонстровано весь спектр передвиборної агітації: відверта брехня і казуїстика, інсинуації і підтасовка фактів, приписування собі чужих заслуг і порожні обіцянки, втручання в особисте життя опонентів та прямі образи. Перед нами мов би на сцені пройдуть всі герої комедії масок і світової драматургії: «Школи лихослів’я”, «Ярмарку марнославства», «Влади грошей»…
І у всьому цьому нам із вами, шановний читачу – майбутній виборче, потрібно буде розібратися. Конче потрібно, інакше оберемо пустомолота, майбутнього диктатора або ж латентного агента ФСБ. Щоб такого не сталося, маємо знати про майбутніх кандидатів та їхнє оточення якомога більше. Тоді голосуватимемо не всліпу: «за гречку» (потім вона вам обійдеться вдвічі дорожче), не за дитячі майданчики (на них теж заробляють гроші ) чи обіцянки кращого життя вже завтра (чекаємо на нього понад чверть сторіччя). Отож, берімо голову в руки, поки вона ще на плечах, читаймо, спостерігаймо, аналізуймо, зважуймо «за» і «проти», відсіюймо зерно від полови. Для того, щоб розібратися, хто є хто в українській політиці, ще є час. З Богом!
Броніслав Куманський
Між крапельками по грабельках – 26 років після Всеукраїнського референдуму
Тіні з минулого баламутять наївних
Чому для влади мирні акції страшніші погромів
Пенсії осучаснили. На часі осучаснення зарплат депутатів?
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Поширь її на своїй сторінці: