Виборчий фальстарт: хто рано починає, той усім набридає?

Фото – Корупція.Інфо

Хто сказав, що виборча кампанія розпочинається за дев’яносто днів до голосування? Закон? Так законів багато, а президент один. І парламент один, хоч і в трьох особах: Парубій та дві дами, решта – прихожани. І всім хочеться, щоб так і залишалося. Тому фальстарт був неминучим та став складовою процесу, котрий означено як  виборчий. Заяви на зразок «Я зроблю, я поміняю, я покращу…» залунали з новою силою. «Ось я зроблю, будучи президентом, у мене всі сусіди будуть «шовкові», – запевняє Олег Валерійович. «Будуть зроблені фундаментальні зміни, але це я вам відверто кажу, що це можливо лише після зміни президента», – переконує Юлія Володимирівна. «Украина не колония и никогда ею не будет, мы этого не допустим», – запевняє Юрій Бойко. Свого часу Марк Твен писав, що користуватися займенником «ми» мають право тільки президенти та люди, котрі страждають солітером. Тож Юрій Анатолійович або уже приміряє на себе президентський ланцюг, або йому пора навідатися у Феофанію.

Не хоче бачити себе поза головним кріслом країни й чинний глава держави, не зважаючи на те, що його рейтинг падає від соцопитування до соцопитування. Хоч зважити треба, і чим раніше, тим краще. Натомість, як говорить відомий політик Роман Безсмертний, «В Адміністрації президента зараз пишуть плани на другий термін Петра Порошенка. Іншого варіанта вони  й не розглядають. Тому зараз наробляються схеми, механізми, моделювання політичної ситуації. На сьогодні у Порошенка дуже широке поле для маневру. Модератори цих ідей моделюють таку політичну ситуацію, розстановку, щоб виборцю діватись було нікуди. Буде Садовий, Саакашвілі, Тимошенко, ще десяток людей, яким ми наріжемо по п’ять відсотків електорального поля, а потім виведемо у другий тур Петра Олексійовича і того ж Ляшка. Ось так людей злякаємо – і вийде результат». Але ж є й інший варіант – почесний: виконавши свою місію у канонізації української соборної православної  церкви, посприявши авторитетом президентської влади прийняттю без лукавства демократичних законів, на чому наполягають західні партнери і чого вимагає народ, заявити про те, що на другий термін не піде, і увійти в історію під знаком «плюс». А про юридичні та бізнесові тонкощі можна домовитися, зрештою, вся велика політика будується на домовленостях. Звичайно, найближче оточення смикатиме за поли, але йому можна нагадати слова першого прем’єр-міністра Сінгапуру Лі Куан Ю: «Хочеш перемогти корупцію, будь готовий відправити за грати своїх друзів і родичів». Кажуть, що одним із перших туди потрапив його брат.

На сьогодні (на середину квітня) картина виглядає так.  У першому турі виборів президента більшість голосів отримала б лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко (16,1 відсотка серед тих, хто збирається голосувати і визначився). Друге місце громадськість віддала б екс-міністру оборони України Анатолію Гриценку (12,7), третє – голові Радикальної партії Олегу Ляшку (12,2). Президент Петро Порошенко отримав би 12,2 відсотка голосів, а Володимир Зеленський і Святослав Вакарчук 10,8 і 9,6 відповідно. Також 8,8 відсотків отримав би олігарх Юрій Бойко, 8,6 – медіамагнат Вадим Рабінович. Якби парламентські вибори проходили у середині квітня 2018 року й у них брали участь партії «Блок Святослава Вакарчука» і «Слуга народу», до Верховної Ради пройшли б представники восьми політичних сил. Значну підтримку порівняно з іншими партіями отримали б ВО «Батьківщина» (14,4 відсотка серед тих, хто збирається голосувати й визначився), «Громадянська позиція» (11,5), Радикальна партія (11,4), «Блок Петра Порошенка (9 9), «За життя» (9,3), «Опозиційний блок» (9,3), «Блок Вакарчука» (8,6). І партія «Слуга народу» теж понад вісім відсотків – кіно та й годі. Насторожує, що за відверто проросійські партії віддали б голоси  18,6 відсотка проти 26, 8.

У свою чергу свою справу роблять медіа. Розгорнулися теле-шоу «Право на владу», «Украинский формат», «Свобода слова», «Эхо Украины», «Субъективные итоги недели», «Люди. Hard Talk»… Роль їхню чітко означив Матвій Ганапольський: «Не важливо, що ти робиш  у парламенті, важливо потім прийти в політичне шоу і пояснити, що ти хотів зробити і які «вороги» тобі завадили». Атмосфера на цих передачах гнітюча. Політики, аналітики, політологи, коментатори  демонструють там такий спектр характеристик, що мимоволі згадаєш характеристику гоголівським Собакевичем з «Мертвих душ» еліти міста  NN: «Такой дурак, какого свет не производил»…  «Первый разбойник в мире! И лицо разбойничье! Дайте ему только нож да выпустите его на большую дрогу – зарежет, за копейку зарежет!»…   «Мошенник! Продаст, обманет, еще и пообедает с вами! Я  их знаю всех: это все мошенники, весь город там такой: мошенник на мошеннике сидит и мошенником погоняет»… «Все христопродавцы. Один там только и есть порядочный человек: прокурор; да и тот, если сказать правду, свинья».

Як на мою думку, фальстарт має свої переваги для нас із вами: з’являється більше часу спостерігати наших політиків у екстремальній ситуації. Що ж, скористаємося нетерплячкою претендентів на папаху, може менше наробимо помилок на виборах. Щоб не гадати потім, як ті двоє мужиків біля дверей шинку в губернському місті NN: «Вишь ты, какое колесо! Что ты думаєш, доедет то колесо, еслы б случилось, в Москву или не доедет?». Теж Гоголь. І теж «Мертві душі».

Броніслав Куманський
Між крапельками по грабельках – 26 років після Всеукраїнського референдуму

Тіні з минулого баламутять наївних

Чому для влади мирні акції страшніші погромів

Пенсії осучаснили. На часі осучаснення зарплат депутатів?