Про 6 хворих на пневмонію в родині та враження про медичну допомогу

Кропивницька журналістка, редакторка журналу “Персона” та засновниця маркетингового агентства «Public Sensation» Неля Желамська, в якої 6 членів родини перехворіли на пневмонію, поділилася досвідом лікування рідних та враженнями про організацію медичної допомоги.

Шість пневмоній у родині за останні два місяці…

Пережитого вистачить на цілий багатотомник. Тому нижче буде лише вижимка важливої інформації та висновків, нехай і попри рекомендації МОЗ при перших тривожних симптомах звертатися до сімейних лікарів, а не до чийогось досвіду.

Реальність виявляється іншою – по телефону лікарі часто недоступні (багато хворіють, решта просто розриваються від навантаження, а хтось і просто ігнорує), «живі» черги з півсотні хворих дають мізерні шанси потрапити на прийом і, фактично, гарантують підхопити ще щось, а електронний запис показує вільні години прийому лише за один-два тижні…

Тож, по-порядку. Трохи передмови…

Перехворіти в легкій формі не вдалося нікому. Госпіталізації не уникнули. У двох випадках – реанімація.

Хворіли одночасно й по черзі не контактуючи між собою – чоловік у Кропивницькому першим, тато з мамою у Малій Висці, брат з дружиною в Олександрії, і нещодавно наш найменший…

Можна залишатися скептиком, можна вперто робити вигляд, що ковід – то звичайний грип, а тисячі пневмоній – то все наслідки ГРВІ.

Можна дотримуватися усіх правил захисту – мати в кожній кишені антисептик, часто змінювати маску, не їздити в громадському транспорті, приймати комплекси кращих вітамінів, але все одно опинитися на лікарняному ліжку, якщо звісно пощастить і буде вільне.
Все індивідуально, і до кінця не знаєш – перехворієш ти безсимптомно, легко, опинишся на межі боротьби за життя чи взагалі з ним попрощаєшся.

Які висновки й думки щодо ситації з пневмоніями і COVID-19?

Якщо відкинути усі емоції, то ось мої висновки й думки щодо всього ковідного трешу:

Симптоми ковідної пневмонії (з позитивним результатом на COVID-19) і просто пневмонії (коли ПЛР – негативний) фактично ідентичні. Виняток у наших випадках був лише з Марком (4 роки), у якого від появи перших симптомів до пневмонії пройшло лише півтори(!) доби. COVID-19 діагностували тільки у чоловіка, і то з другого разу і після ПЛР у приватній лабораторії. Тести, закуплені державою, у більшості випадків, не дають об’єктивного результату.

IFA-дослідження крові, теж у більшості випадків, не показує наявність COVID-19, ні на початку хвороби, ні навіть у гострій стадії – тільки ПЛР-тест. Брат (два тижні на кисневому апараті) з дружиною мали негативний результат під час хвороби, а дослідження ПІСЛЯ – показало наявність антитіл, тобто те, що все ж перехворіли на COVID-19.

Чи можна без лікаря визначити початок пневмонії?

Єдиний спосіб визначити початок пневмонії в домашніх умовах – пульсоксиметр. Саме він показав зниження сатурації легень у брата і дитини, єдиним симптомом у якої був лише кашель, навіть температури не було(!). Не втрачайте пильність, якщо сімейний лікар говорить, що зниження сатурації до 92 – це норма. Проміжок від 96 до 92 дає серйозні підстави почати вимірювати сатурацію кожні 20-30 хв, а нижче 92 – негайна госпіталізація. Норма – це стабільний показник в межах 100-96.

На випадок, якщо зв’язок з сімейним лікарем неможливий, а вже з’явилися тривожні симптомы у вигляді температури й кашлю з болем у грудях, знижується сатурація, то важливіше не на COVID перевірятися, а робити КТ легень. Вірусна пневмонія розвивається за лічені дні, і лікувати запущену в рази довше й дорожче.

Після підтвердження діагнозу «пневмонія» на КТ – налаштуйтеся на марафон – пошук лікаря і вільного місця на стаціонарі. Світ не буде крутитися навколо вас навіть при найгострішій формі пневмонії. Тож, емоції у вигляді начебто виправданого переживання за здоров’я – своє чи своїх близьких, одразу вимикаємо. Включаємо здоровий глузд, розуміння того, що лікарі теж люди і таких, як ви у них щодня як мінімум півсотні. Просто набирайтеся терпіння, шукайте можливості, «стукайте, і відкриють вам». При падаючій сатурації нижче 92 і відсутності можливості лікуватися на стаціонарі за направленням – викликайте швидку.

Не панікувати. На фоні загального нагнітання і наявних симптомів, важливо зберігати витримку і залишатися людьми. Спокійно чекаємо в чергах, де поряд мовчки сидять ті, кому може бути набагато гірше, ті, хто щоб дійти до лікаря втрачав по дорозі кілька разів свідомість від високої температури й слабкості, ті, хто не може потрапити на стаціонар, але ще сподівається, що лікар все ж випише направлення хоч кудись.

Просто в шоці від кількості людей, які штурмують своїх сімейних з елементарних питань, роздуваючи їх суть до вселенських масштабів… Лікар під час прийому, відбиває чотири нав’язливих дзвінка, перепрошує і приймає «тривожний» п’ятий виклик мами, у доньки якої третій день ріжуться зуби і вона чомусь погано спала минулої ночі, при цьому у дитини жодних тривожних симптомів.. Інша мама в черзі біля приймального покою, де на хвилиночку чекали з десяток складних малюків оформлення на стаціонар, імітувала що її донька-підліток втрачає свідомість і її треба терміново пропустити без черги, БО, як з’ясувалося після, переїла чіпсів і її просто нудило… В цей час, щоб ви розуміли, під дверима сиділи 8-місячний малюк з температурою 38 і 4-річний хлопчик з сатурацією легень 91. Відчуваєте об’єктивну реальність? Перекладати відповідальність на лікаря чи показувати всім, яка ви турботлива мама у масштабах пандемії – це просто саботаж роботи лікарів і можливості отримати допомогу тим, хто потребує її першочергово. Залишатися людьми в пандемію така ж необхідна умова, як і носити маску. І це, до речі, стосується не лише пацієнтів.

Через наплив емоційних звернень, перебільшення реального стану хворого і безпідставного нагнітання ситуації, лікарі починають ставити під сумнів і «ділити навпіл» серйозність усіх інших звернень, в тому числі і абсолютно об’єктивних. Вони перестають чути факти, сприймаючи їх за емоційні переживання, вони заспокоюють вас і втрачають власну пильність там, де вже потрібна госпітальна допомога.

Медики теж люди, і як у будь-якій іншій професії, є більш і менш професійні. Просто пандемія оголила усі, навіть найменші, недоліки. Для когось виклики нової реформи стали приводом для виправдань власної неспроможності, наприклад, оформити електронне направлення на стаціонар (привіт сімейним лікарям Маловисківської ЦРЛ) чи «копатися» більше двох годин в комп’ютері, шукаючи картку пацієнта (зараз привіт в реєстратуру обласної поліклініки), і це в той час, коли в коридорах чекають зо три десятки, приїхавших з різних районів хворих – з температурами, пневмоніями й іншими ковідними симптомами. Чому проблеми з невмінням користуватися сучасною технікою чи правильно вводити дані пацієнта при реєстрації, стають проблемою хворого?! Це щодо первинки…

А от медперсонал стаціонарів свою роботу знають… Втомлені, зневірені, без належної мотивації, з мізерними зарплатами і високими ризиками захворіти продовжують рятувати. Лікарів і медсестер катастрофічно не вистачає. І перш за все через шалений відсоток захворювання на COVID. Медики досі (!!!) не мають повноцінного особистого захисту. Навіть в елементарному – ходять у звичайних разових масках замість респіраторів з більшим ступенем захисту.

Якщо вже довелося потрапити на стаціонар, то зітхати з полегшенням рано, особливо якщо є хронічні чи супутні хвороби. Важливо, щоб ваші результати КТ інтерпретували правильно, а не списали на хронічний бронхіт чи запалення, які були колись (раджу лікуватися в державних, а не приватній клініці). Важливо слідкувати за тим, щоб вам вливали за раз призначену дозу ліків, а не добову, бо доведеться лікувати нові розлади здоров’я, пов’язані з роботою серцевої чи травної систем. І, дай Боже, щоб вистачило кисню усім, хто його потребує.

Бо…

Уряд, МОЗ, в цілому вся центральна влада не просто завалили всю медичну систему, вони взагалі не знають і не розуміють, що в цій сфері треба робити. Це думка і пацієнтів, і лікарів, яких сьогодні стравлюють між собою пандемією.

Усім міцного імунітету й оптимізму!