У суботу, 21 вересня 2019 року в обласному художньому музеї відбулася презентація та обговорення ескізного проєкту пам’ятника останньому кошовому отаману Запорізької Січі Петру Калнишевському.
Про це повідомляється на сторінці обласного художнього музею у фейсбуці.
Кілька варіантів ескізу розробили та презентували місцевий скульптор Григорій Савченко та архітектор Володимир Рак. В ході презентації кожен присутній міг детально ознайомитись з ескізами та висловити свої зауваження. Крім журналістів та інтелігенції долучилися представники від ГО “Кропивницька міська організація захисників вітчизни “Бойове братерство”” (ГО Кропивницька міська організація захисників Вітчизни “Бойове братерство”), які власне були ініціаторами встановлення пам’ятника отаману. Про значення постаті останнього кошового отамана в історії України та його звязок з нашим містом розповів історик, краєзнавець Юрій Митрофаненко.
“Чому цей пам’ятник потрібен саме зараз, чому потрібен Україні і місту? Нас вчили тому, що ця місцевість належала Російській імперії і саме росіяни дали імпульс розвитку цивілізації на цих землях, – розповів Юрій Митрофаненко. – Петро Калнишевський протидіяв тим процесам, які називаються “передсмертна земельна боротьба Запорожжя”, ця людина, будучи кошовим, намагалася зберегти ці землі за Україною, добивалася ліквідації Єлисаветинської провінції, ліквідації фортеці св. Єлисавети. У рік заснування фортеці в архіві Війська Запорізького з’явився документ, де зазначається: “…росіяни нині Військо Запорозьке до решти вигубити хотять, для чого фортеці, як ось Єлисавет і прочая, на цьому березі Дніпра споруджено, і Військо запорожське у мішок убрато…”
Цікавими фактами про Петра Калнишевського поділився також краєзнавець Юрій Матівос , який також висловив думку, що доречно було б перейменувати вулицю Ушакова на Калнишевського.
Незримо відчувалося, що в нашому суспільстві ведеться потужна інформаційна та ідеологічна війна за власну ідентичність та історію. Символічно, що громадські обговорення відбулися у день відзначення чергового 265 ювілею міста Кропивницького.
На завершення дійшли згоди, що потрібно доопрацювати концепцію ескізного проєкту пам’ятника та спрямувати зусилля на його реалізацію з допомогою підтримки місцевої влади.
Довідка:
Петро Калнишевський – останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762 та 1765–1775 роках.
Канонізований Українською православною церквою.
За мужність у російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. Військо Запорозьке дістало подяку від цариці. Кошовий отаман у віці 80 років став кавалером найвищого ордену Російської імперії – Андрія Первозванного, йому присвоєно військовий чин генерал-поручика Російської армії.
Як отаман він очолив 1765 року чергову делегацію до імператорського двору, яка поставила питання про знесення з території Запорожжя поселень Нової Сербії і фортеці св. Єлисавети та виведення царських військ. Спеціальна комісія вивчила карти і “наче визначила, що новосербські поселення справді розташовані на запорозьких землях, і розглянула проект переселення Нової Сербії. Катерина II теж ознайомилася з “ландкартами”. Від неї на Січ надійшла грамота, в якій цариця не дуже виразно обіцяла запорожцям вирішити справу “відповідно до їхнього прохання”. Але імперія не дотримала обіцянки.
Без участі запорожців царське військо не змогло б організувати навіть належний захист відібраних Петербургом земель у січовиків, у т ч. й для будівництва фортеці св. Єлисавети. В останній сховався російський гарнізон і цивільні мешканці околиць, коли взимку 1768 – 1769 років татари безборонно спалили всі навколишні села. Це змусило командування російської армії залучити до оборони краю запорожців. У напрямку фортеці вирушили козацькі полки
Російська імперія, уклавши з Туреччиною вигідний для неї Кючук-Кайнарджійський мир (1774), розширила й зміцнила свої південні кордони. Обумовивши в пунктах договору, що Кримське ханство стає незалежною від Туреччини державою, Росія планувала подальшу його анексію. Таким чином, Січ, як збройний форпост, ставала непотрібною імперії.
25 травня 1775-го від фортеці Святої Єлисавети у напрямку Запорозької Січі вирушив корпус генерала Текелії, до складу якого, за свідченням історика Аполлона Скальковського, входило 8 полків регулярної кавалерії, 20 гусарських і 17 пікінерних ескадронів, 10 піхотних регулярних і 13 донських козацьких полків. Через десять днів військо Текелії оточило Січ з усіх боків. Опору напасникам ніхто не чинив: напад відбувався на велике православне свято Трійці.
Читайте також: У Кропивницькому відбулись урочистості з нагоди 265-ї річниці міста. ФОТО
Читайте також: Скільки з міського бюджету Кропивницького витратили на святкування Дня міста
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Поширь її на своїй сторінці:
