Тетяна Рудник: У сина з’явилася клаустрофобія, бо вихователька зачиняла в туалеті

Мама дошкільняти Тетяна Рудник поскаржилася журналістам на виховательку кропивницького дитсадка №69, що на селищі Гірничому. Жінка розповіла, що її сина зачиняли в туалеті, після чого він став боятися закритих приміщень. А віднедавна в дитини почався нервовий тік. На підтвердження своїх слів надає запис розмови з вихователькою і медичну карту сина. Завідуюча дитсадка хоч і виписала підлеглій догану, але захищає. Мовляв, жінка пояснила, що це було лише раз, щоб вмити і заспокоїти дитину. Й переконує, що раніше на колегу не було жодних нарікань. Проте інші мами теж дізналися від дітей про “виховання туалетом”. Минулого тижня вихователька звільнилася, але Тетяна Рудник переконана, що жінка практикуватиме те саме в іншому дитсадку. 

“В цей садочок ми ходили з трьох років, а в цю групу з вересня”, –  розповіла мама журналісту “Без купюр”. – “З тих пір я стала помічати, що в мого Колі з’явився страх замкнутого простору, він часто просив не зачиняти двері до туалету. В січні Коля почав казати, що не хоче ходити в дитсадок. Сказав, що вихователька зачиняла його в туалеті. Я спочатку не звернула увагу, бо подумала, що він просто не хоче ходити до садочка. Та пізніше в груповому батьківському чаті у вайбері з’явилося повідомлення від мам Максима та Кирила про аналогічні скарги. В телефонній розмові, яку я записала на диктофон, вихователька підтвердила, що таке було. Але запевнила, що лише раз, давно і недовго.  Переконувала, що цього більше не повториться. Але через деякий час Коля розповів мені, що вихователька б’є його по губах та голові”.

Після цього жінка звернулася до завідуючої дитячого садочка з проханням перевести сина в іншу групу. Спочатку керівництво дошкільного закладу запевняло, що цього не може бути, і, оскільки це випускна група, почекати закінчення навчального року. Лише після того, як Тетяна згадала про запис, де вихователька все визнає, дитину перевели.

“Пізніше я написала скаргу начальнику управління освіти Костенко Ларисі Давидівні, особисто занесла до міськвиконкому, але мені відповіли, що заява розглядатиметься місяць. Мене не влаштувала ця відповідь, бо місяць чекати я не можу. Я написала скаргу на ім’я завідуючої Небоги Оксани Миколаївни. Вона надала мені письмову відповідь та запропонувала безкоштовні послуги штатного психолога. В Колі почався нервовий тік, ми звернулися до невролога. Наразі лікуємося», – розповідає Тетяна.

Олена Монарьова взагалі вирішила після інциденту з туалетом, що синові поки що краще буде вдома.

“До 5 років ми ходили в іншу групу, але нам довелося перевестися в 9-ту. Син відразу поділив виховательок на сувору та маленьку. Згодом у Кирила зникло бажання ходити до дитячого садочка. Ми відвідували різні секції, а в самому садку з’являлися дуже рідко, все літо майже не ходили. Вкінці осені після повідомлення мами Максима в груповому чаті, я поговорила з сином, і він підтвердив, що його та інших дітей дійсно зачиняли в туалеті. Відтоді він взагалі не ходить в садок. Краще вже з вересня піде до школи», – ділиться Олена.

Завідуюча дошкільного закладу розповіла, що Ольга Чередніченко працювала три роки. За цей час на неї не було жодних нарікань від батьків, навпаки – були завжди нею задоволені.

“Ми провели службове розслідування. З’ясувалося, що вихователька відвела дитину в туалетну кімнату, щоб вмити та заспокоїти. Ситуація трішки накручена. Діток перевели в іншу групу, вони активні та чудово себе почувають. Ольгу Валеріївну притягнули до дисциплінарної відповідальності, їй винесли догану. Нещодавно вона звільнилася з посади через моральний тиск. Вона визнала свою помилку і, що вчинила непедагогічно, тому, власне, пішла з роботи», – зазначила Оксана Небога.

Ми звернулися за коментарем до дитячого психолога, аби дізнатися, наскільки наведена вище ситуація може бути травматичною для дітей

«Зазвичай така поведінка вихователя спрямована на дітей, які дуже збудливі, для яких характерні емоційні сплески. Тоді як із ними навпаки потрібно поводитися дуже обережно й спокійно. Це може призвезти до неврозу, недовіри до людей, до того, що дитина боятиметься залишатися сама. Робота з такими дітьми довга та складна. Наприклад, щоб позбутися неврозу, потрібні кілька років. Робота зі страхом триває від 5 сеансів до кількох років, поки дитина не почне відновлюватись, перестане боятися. Але подеколи такі травми залишаються певними відголосками на все життя. Окрім роботи з психологом потрібна ще й постійна робота батьків, які мають забезпечувати спокійне та позбавлене стресів середовище для дитини. Буває, що діти спокійно ставляться до таких випадків, все залежить від нервової системи та загального психологічного профілю», – розповідає Інга Кузнєцова, керівниця психологічної майстерні «Інсайт» та психолог у проєкті, створеному «Батьківською радою Кропивницького».

Ми намагалися поспілкуватися з вихователькою, проте вона не відповідала на дзвінки, а після нашого повідомлення у вайбер із проханням розповісти свою версію конфлікту, заблокувала номер кореспондента. Але “Без купюр” завжди готовий надати можливість висловитися всім сторонам цієї історії, і сподівається, що розголос допоможе уникнути подібних випадків у майбутньому.