Третій Майдан, Міхо-Майдан й інші далекі від розуміння того, що привело 17 жовтня під Верховну Раду мітингувальників, «рецензії» й визначення можна сьогодні побачити не тільки у відгуках кропивницької спільноти у Фейсбуці, а й навіть почути на вулицях Києва. Зумисне поверхова інформація в більшості ЗМІ, закцентована на окремих, далеко не першочергових моментах перебігу акції, відповідно формує поверхове розуміння пересічними українцями – хто, з ким, проти кого чи заради чого мітингує сьогодні в столиці. Тому відповідь на ці питання ми шукали в безпосередніх учасників подій, одним із яких є голова обласної організації політичної партії «Громадянська позиція» Олександр Жимінюк.
-Олександре Володимировичу, багато хто сприймає акцію «Велика політична реформа», як піар окремих політиків, і в першу чергу Міхеіла Саакашвілі, оскільки він активно агітував населення приєднатися до неї, під час своїх нещодавніх поїздок у регіони…
-По-перше, партія «Рух нових сил», обличчям якої є Саакашвілі, одна з багатьох інших, яка лише підтримала акцію. Її ж ідея належить громадським організаціям, які, в переважній більшості, займаються антикорупційною діяльністю – «Автомайдан», Антикорупційний штаб, Громадський рух «Чесно», Ініціатива реальних дій, Центр протидії корупції, Реанімаційний пакет реформ. Їхнє рішення виникло не на порожньому місці, а на підготовлених ними десятках потрібних країні законопроектів, які не хоче розглядати Верховна Рада, хоча учасники коаліційної більшості і сам Президент брали на себе зобов´язання змінити виборче законодавство і боротися з корупцією. Натомість всі головні корупціонери на волі, а Генеральний прокурор частіше бореться з Антикорупційним бюро, ніж із корупціонерами. Всі прекрасно розуміють, що чекати, коли влада сама почне очищуватися, не доводиться. Як не доводиться покладатися на правоохоронні органи, повністю контрольовані владою. Якби у нас на всіх рівнях були прокурори, як Генпрокурор Бразилії, котрий висунув звинувачення Президенту країни і двом його попередникам, то не треба було б Майданів. В нас же правоохоронні органи притягують до відповідальності за корупцію тільки дрібних ділків, а не тих, хто краде мільйони. З такою системою нічого в країні не зміниться. Тому, щоб не гаяти час, ми виступили з трьома вимогами – змінити виборче законодавство, щоб голоси виборців не скуповували за гречку; створити незалежний Антикорупційний суд, який виноситиме реальні вироки «друзям Президента», а не відпускатиме їх на волю; зняти недоторканість, щоб нею не могли скористатися нечисті на руку депутати. Ніхто не ставив собі за мету скликати заради цього Майдан чи розхитувати ситуацію в країні, українці повинні навчитися дивитися в корінь – не з ким асоціюється акція, а для чого вона потрібна їм самим.
– Ви вважаєте, що країна потопає в корупції з вини правоохоронців, а не влади?
– Від правоохоронної системи і навіть від позиції однієї посадової особи насправді багато чого залежить. І Генпрокурор Бразилії не один тому приклад. Ви знаєте про те, що свого часу, в тому числі і через позицію прокурорів, пішов у відставку навіть один із президентів США Річард Ніксон. Але у нас, на жаль, правоохоронна система і влада – це одне ціле, а тому вони не чіпають одна одну. Тому й після реформи правоохоронних органів насправді нічого не змінилося.
– Ну, нещодавно, як ви знаєте, прокурор відмовився від хабара начальника Кропивницького СІЗО, й останній опинився на лаві підсудних. Хіба не прогрес?
– У масштабах нашого міста так. Хоча ми не знаємо, чим він керувався, посадовими обов’язками чи страхом, що попадеться, як його колеги Світлана Клюкіна і Максим Джулай. У будь-якому випадку, в цьому є певний позитив. На жаль, це чи не єдина резонансна справа, якою відзначилися місцеві прокурори. Читати ж про те, що прокуратура встановила особу, причетну до рейдерського захоплення сільгосппідприємства в Бережинці, просто смішно, бо всі розуміють, що це черговий «стрілочник». Та головне, чому в нас завжди відповідають причетні, а не замовники, хто стоїть за іншими рейдерськими захопленнями в області і кого за них покарали? Також нагадаю вам, що в найбільш резонансних корупційних справах працівники прокуратури, ті ж Світлана Клюкіна, Максим Джулай, а також заступник прокурора області Олексій Варакін, проходять як підозрювані. Щодо заступника прокурора, то в будь-якій цивілізованій країні, його безпосередній керівник – начальник прокуратури, після такої ганьби сам би пішов у відставку. Бо, коли мова йде про посадовця такого рівня, не важливо брав він хабар чи пропонував своєму колезі-військовому прокурору, – це, по-перше, вирок реформі прокуратури і, по-друге, діагноз прокуратурі області. Я також можу це підтвердити як людина, яка сьогодні вимушена мати справу з нашими правоохоронними органами. Що можна говорити про об´єктивність і неупередженість, якщо слідчі навіть на вимогу адвоката не вилучили відео з усіх камер спостережень, щоб долучити до справи про ТДП, в яку потрапив мій син, і в якій постраждали дві людини, а тому дуже важливо встановити винуватця? При цьому процесуальним керівником у справі, який фактично контролює роботу слідчих, а в наших реаліях ще й суттєво впливає на неї, мабуть, із великої поваги до мене, призначено прокурора обласної прокуратури. Хоча такі справи – компетенція прокуратури міста.
– Чим ви все це можете пояснити? У вас особистий конфлікт із паном Коваленком (прокурор області, – авт.)?
– Я можу тільки здогадуватися, заради чого це все відбувається. Те, що прокурор місцевої прокуратури, який погорів на хабарі в 10 тисяч доларів був процесуальним керівником над органами досудового слідства в справі (до речі, мало хто з обізнаних із системою людей вірить у те, що така велика сума призначалася виключно йому), а пані Клюкіна взагалі очолювала відділ процесуального керівництва обласної прокуратури, наштовхує мене на певні роздуми.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Поширь її на своїй сторінці:
