На початку листопада Кіровоградська обласна прокуратура зробила гучну заяву про те, що добудову до ресторану “Арка” у Дендропарку знесуть як самовільну забудову. У серпні “Без купюр” писав, що прокуратура також ініціювала розслідування щодо будівництва тут аквазони. В цьому контексті слід зауважити, що за останні місяці під прицілом правоохоронців опинилися об’єкти не лише корпорації “XXI століття”, а й інших підприємств. Прокуратура добивається звільнення землі під автостоянкою на березі Інгулу та під базою відпочинку поруч із Ковалівським пляжем, що багато років перебувала в оренді. В наведених випадках йдеться про найгірший варіант для бізнесу – знесення майна і звільнення території. Чи кращий це варіант для міста, зважаючи на стан об’єктів благоустрою, якими опікуються комунальні служби, – питання риторичне. Чи є змога врегулювати юридичні моменти, на які вказує прокуратура, і не зносити майно? Цим та в цілому позицією протилежної сторони щодо ситуації з рестораном і аквазоною ми поцікавилися у власниці корпорації “XXI століття” Лариси Онул.
– По-перше, прокуратура поспішила з повідомленням про знесення добудови до ресторану “Арка”. Бо вона поки що виграла лише суд першої інстанції і його рішення не набрало законної сили, адже ми подали апеляцію. А щодо захоплення земельної ділянки й самовільного будівництва – це нонсенс. По-перше, всі добре пам’ятають, що до того, як ми зробили добудову, на цьому місці багато років був літник.
По-друге, алеї, де знаходиться комерційна нерухомість, не входять до природно-заповідної зони. А там, де зелені насадження – це комунальна власність. Там є охоронне зобов’язання щодо них. Є комунальне підприємство Фортечної районної в місті ради, яке за цим стежить. Земля ж належить міській раді. Та головне, щоб стверджувати про захоплення землі, потрібно мати встановлені межі природно-заповідної зони. А тут на сьогодні є генеральний план, є зонування, а встановлених меж, на які повинні орієнтуватися правоохоронні органи, немає…
– Тут я з вами можу погодитися, бо напрошується аналогія з Лісопарковою, коли прокуратура стверджувала, що не може вплинути на її забудову, оскільки не встановлено межі природно-заповідного фонду. Тож у 2015 році через суд зобов’язала міську владу встановити межі. Але як щодо закидів про самовільну забудову? Адже літник і нинішня будівельна конструкція – це не одне і те ж…
– У нас є необхідні дозволи на будівництво, які ми отримали ще коли мали укладений з міською радою договір оренди землі. У нас є архітектурно-планувальне завдання. Всі ці документи, які видавалися до 2015 року, мають таке ж переважне право, як і ті, що видають зараз. На підставі цих документів ми побудували на місці літника, який там стояв понад 10 років, конструкцію зі скла й алюмінієвого профілю. Цікаво, що в Державної архітектурно-будівельної інспекції, яка має відповідних фахівців і повноваження, питань до прибудови немає. А прокуратура посилається на рішення про скасування договорів оренди, які приймали суди під тиском тодішньої влади Партії регіонів.
– Запитання може здатися дивним, враховуючи, що в нас досі не встановлено навіть меж міста, але чому до сьогодні не встановлено меж парку? Це ж простіше, ніж встановлення меж Кропивницького, чи я помиляюся?
– Річ у тому, що міська рада вважає, що його межі повинна затверджувати Верховна Рада, хоча це пам’ятка місцевого значення.
– А яка ситуація з розслідуванням законності будівництва аквапарку?
– Справа не дійшла до суду. Прокуратура неодноразово обстежувала об’єкт, там не можливо говорити про самовільне будівництво. Оскільки це каркасні басейни, а не капітальні будівельні конструкції. Це видно й в документах про оплату. У будь-який момент ми їх можемо прибрати й перенести в інше місце. Те саме з будиночками на території аквазони, вони переносні. Ми їх носимо по всьому парку. Прокуратура шукала там фундамент, але не знайшла. Ми встановлювали ці каркасні басейни після початку повномасштабних воєнних дій, коли українці фактично втратили можливість відпочивати на морі у своїй країні. А в нашому місті є проблема навіть з річками й пляжами. І моя особисто ідея, як і компанії, яка з 2000 року піклується про якісне і змістовне дозвілля дітей, полягала в тому, щоб попри війну вони не були обділені. Я думаю, що цього хочуть усі батьки-військові, які тримають наш фронт. Наші діти заслуговують на все те, що мають діти, які перебувають у безпеці за кордоном. Купатися в басейні, танцювати біля ялинки, розвиватися. Бо це наше майбутнє, бо дитинство в них лише одне і воно не повинне запам’ятатися тільки підвалами й повітряними тривогами.
Ми прийшли сюди працювати у досить молодому віці, сповнені ентузіазму. Бажання зробити цей парк гордістю міста і якорем для туристів завжди було сенсом нашого життя. Ми не взяли на його розвиток жодної копійки з міського бюджету, хоча частина території перебуває в комунальній власності. Кошти за оренду землі під комерційними об’єктами до міського бюджету сплачували. 2,8 км паркану навколо парку, щоб зберегти цю природно-заповідну зону, ми побудували за власні кошти, які брали в кредит. Тому мені смішно, коли прокуратура закидає щось про збереження зеленої зони. Бо саме ми її зберегли. Люди нашого віку і старші добре пам’ятають, що тут було до нас.
Ми завжди відводили головне місце в нашій діяльності соціальним проєктам. І відкриття аквазони для дітей під час війни ми вважаємо одним із них. Я не знаю, чи справа поки що не дійшла до суду, чи так і не дійшла. Сподіваюся, що цього не станеться після того, як один із її ініціаторів тихо звільнився сам.
– Ви маєте на увазі першого заступника прокурора області Юрія Ковальова?
– Так. Я неодноразово бачила на власні очі, як посадовець такого рівня, особисто ходив по парку і показував пальцем підлеглим де що і як.
Довідково: за інформацією видання «Антикорупційний вимір», 36-річний Юрій Ковальов судиться за призначення йому пенсії за вислугою років. Прокурори зі стажем 15+ років через суди добиваються майже 90% надбавки до зарплати за попередньою редакцією закону. Також Юрій Ковальов згадувався в контексті розслідування НАБУ щодо ймовірного хабарництва. На його робочому місці проводили обшук, втім підозру не оголошували. Нещодавно, на фоні скандалу з він пішов у відставку. Звільнення відбулося на фоні скандалу щодо оформлення прокурорами пенсійних виплат й інвалідностей та власне, позову самого Ковальова щодо призначення пенсії.
– Ви вбачаєте в такій прискіпливій увазі заангажованість?
– Я хочу лише сказати, що якщо прокуратура заявляє, що вона діє в інтересах громади, то мала б враховувати думку громадян. Якщо говорити про аквазону, то в нас є понад дві тисячі підписів жителів міста з проханням відкрити аквапарк. Під час війни, при такій нестабільній ситуації в країні, дуже прикро, що правоохоронні органи створюють проблеми бізнесу, який реалізував багато соціальних ініціатив і наповнює бюджет. Особливо неприємне відчуття дежавю, коли приймають рішення подібні до тих, які виносили суди на початку 2014 року про скасування договорів оренди, коли щодо нас займалася рейдерством тодішня проросійська влада на чолі з Партією регіонів.
Поки в нас буде така система, ми не зможемо збудувати країну, про яку мріємо. В цивілізованих країнах система влаштована так, що коли людина в неї потрапляє, вона не може зробити крок праворуч чи ліворуч, вона може діяти тільки в межах закону.
Правоохоронні органи ж чомусь думають, що їм усе можна, особливо під час війни. І замість того, щоб сприяти соціально відповідальному бізнесу, створюють йому проблеми. Це неприпустимо і нічого хорошого для країни в цьому немає, як це хочуть показати суспільству. Одна справа, коли мова йде про реальний кримінал, інша справа, коли бізнес працює на користь громади. Ті понад дві тисячі підписів містян, щоб діти мали змогу купатися в басейні, ми зібрали менше, ніж за тиждень.
І всі розуміють, що там немає ні капітального фундаменту, як у нас під багатьма МАФами у місті, нічого іншого, щоб говорити про незаконне будівництво. Там лише збірні конструкції.
Я не хочу називати ні прізвищ, ні коли це все почалося, але так не має бути. В нашому випадку не бачу жодної користі для громади й жодного конструктиву у діях прокуратури. Позбавляти дітей нашого міста аквапарку, це неправильно і не конструктивно. І це головне, що я хочу сказати у відповідь на закиди на нашу адресу.
– Який вихід ви бачите?
– Я вважаю, що такі рішення не може приймати якась одна людина на чиєсь замовлення. Бо парк – це власність громади й саме вона повинна вирішувати, так ми тут господарюємо чи ні. Тому ми підготували стратегічний план розвитку. Головне, щоб нам не заважали його втілити. Тому я вважаю, що його потрібно винести на обговорення громади, і вона має вирішити – бути на території озер аквапарку чи не бути. Немає там ніякої історичної пам’ятки, бо ті озера побудовані при Радянському Союзі. Наповнювати їх водою немає жодного сенсу. Натомість у нас є прекрасний ескізний проєкт, який розробляли провідні архітектори України, саме критого і відкритого стаціонарного аквапарку. Ми свого часу заявили всій Україні про чудовий парк у нашому місті завдяки фестивалю тюльпанів, але в майбутньому плануємо зробити Дендропарк ще цікавішим і привабливішим як для жителів нашого міста, так і людей з інших міст.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: