Як збирати й досліджувати усну локальну історію та традиції? Як діяти, якщо свідчення очевидців суттєво відрізняються від раніше встановлених фактів? Як сформувати запитальник для майбутнього польового дослідження? Відповіді на ці та інші важливі для дослідників-початківців питання відтепер можна знайти в науково-методичному посібнику команди фольклорного-етнографічного проєкту “Баба Єлька”. Посібник “Стань агентом “Баби Єльки” вийшов нещодавно за підтримки USAID (Агентства США з міжнародного розвитку). Його укладачем стала завідувачка Етнолабораторії “БЄ” Світлана Листюк. Головна його перевага — випробувані на практиці поради та проста і зрозуміла мова.
Фото ГО “Баба Єлька”
“Ви тримаєте в руках збірник який є результатом творчих пошуків і наукових досліджень команди “Баби Єлька”. Ми ділимося з вами своїми знаннями набутими за 5 років дослідницької роботи й вміннями, випробуваними на практиці під час сотні експедицій селами й містечками нашої Кропивниччини. Цей досвід стане в пригоді всім, кому не байдужа історія власного народу, хто хоче копнути глибше столітньої імперсько-радянської пропаганди й побачити життя українців таким, яким воно було насправді, до появи “совєтів”, під час розкуркулення і колективізації в роки Голодомору, під час Другої світової війни, в часи, коли через політичну волю і людську безвідповідальність, тисячі українців вимушені були покинути свої домівки, спалені мирним атомом або поховані на дні водосховищ…”, – пише в передмові авторка посібника Світлана Листюк.
Наукова робота багата “живими” прикладами, які допомагають зрозуміти особливості дослідження усної історії. Так, один із них демонструє, як критично оцінювати свідчення очевидців, якщо вони суттєво різняться від загально встановлених фактів.
“Тут важливо враховувати умови, в яких жив перебував респондент, коли в нього формувалися ці спогади. Так, під час однієї з експедицій ми спілкувалися з бабусею, яка була свідком історичних подій в Україні 1930-х років. Ми запитували її про Голодомор, розкуркулення, насильницьке формування колгоспів. Проте у відповідь жінка запевняла, що ніякого голодомору вона не пам’ятає натомість розповіла нам про злочинців, які крали у радянської влади зерно. Ми шукали причину такої відмінності її спогадів від історично встановлених фактів Голодомору-геноциду 30-х років. Під час розмови виявилося, що наша респондентка — дочка кадебістів. Відповідно її уявлення про те, кому належало зерно, хто насправді вчиняв злочин і від чого вмирали голодні українці, формувалися в суворій атмосфері радянської політичної пропаганди”, – пише авторка.
Окрім практичного досвіду всієї команди “Баби Єльки” в основу збірника лягли наукові напрацювання і рекомендації кандидатки педагогічних наук, завідувачки Етнолабораторії “Баба Єлька” Світлани Листюк; кандидатки історичних наук, наукової співробітниці Кіровоградського обласного краєзнавчого музею Світлани Проскурової; кандидатки історичних наук, старшої наукової співробітниці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Національної академії наук України Любові Босої.
“Слід зазначити, що усна історія — один із найбільш ефективних і апробованих в європейській історіографії XX століття напрямів сучасної історичної науки, котрий у вітчизняну гуманітаристику прийшов із запізненням, подекуди щоб констатувати, що ми втрачаємо пам’ять про цілі культурні пласти життя традиційного соціуму разом із його носіями”, – йдеться в рецензії Світлани Проскурової.
Вона також вказує на доцільність включення до посібника пам’ятки для дослідника, що дозволить глибше зрозуміти етичні проблеми, які можуть постати перед ним в процесі збору усної історичної інформації.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: