Кіровоградщина, «Партія регіонів» і її «ренесанс»

Попри сезон відпусток, який традиційно вважається завершенням політичного сезону, політичне затишшя українцям тільки сниться. Судячи зі збільшення політичної реклами, чорного піару і вояжів окремих політиків регіонами, вони навпаки включилися в активну роботу. Тільки не державницьку, Боже збав. В цьому плані дехто з них ніколи не виходив із відпустки. Мова про роботу з обробки виснаженого безкінечним наступанням на граблі електорату.

Виборцям Кіровоградщини також не дають змоги відпочити від думок, хто ж є хто в українській політиці та хто з них істинний месія. Обіцяють новий курс, але не гривні, і що країна запрацює, і поки не дозріла гречка, роздають «слонів». Днями в Олександрії за сприяння партії «За життя» запустили безкоштовний автобусний маршрут. Тільки за останні півтора місяці в Кропивницькому відкрили два нові партійні офіси партія “Основа” та “РПЛ”, не де-небудь, а в центрі, на Дворцовій. Відразу видно, що економити на виборах не збираються.

Щоправда так звані «люди справи», що ще недавно були людьми «Партії регіонів», і до відкриття свого офісу дали зрозуміти, що не економитимуть, «помітивши» мало не кожен закуток обласного центру білбордом або й кількома з чорно-білим портретом колишнього голови ОДА Андрія Ніколаєнка, оголошеного в пост-майданному тоді ще Кіровограді персоною нон-грата.  Про центр міста взагалі говорити не доводиться – учасники Євромайдану та регіонофоби кроку не можуть ступити, щоб не зустрітися з його глузливо запитальним поглядом «Ну, що? Не чекали?». «Контрольним в голову» використали листівки з агітацією в поштових скриньках.

Та й метання господарників від бізнесу між господарниками-державниками – вірна ознака вступу місцевих еліт в активну фазу розкладання яєць по різним партійним кошикам. Судячи з нещодавнього візиту на підприємства «Ельворті» лідера «Опозиційного блоку» Юрія Бойка, терапія часом пройшла успішно для Павла Штутмана. Схоже, ні він ні його делегати в міській раді, обрані до неї від «Блоку Петра Порошенка”, вже не дистанціюватимуться від представників «злочинної», як це було в період сум’яття відразу після Революції гідності. Й до ворожки не треба ходити, щоб передбачити, масовкою в інтересах якої партії, як це не раз бувало раніше, використовуватимуть працівників заводів «Ельворті» та «Гідросила» в найближчий виборчий період.

Фото зі сторінки Павла Штутмана у Фейсбуці

А ось минулого тижня, акурат наступного дня після приїзду людини-пам’ятника нафтовим вишкам, мова дійшла і до ще одного перевіреного способу не тільки вивчення, а й формування електоральної думки – соціології. Цього разу не від Едуарда Клюєнка, а від цілого соціологічного консорціуму «Вибір» у складі керівника ІКГ «Солвінг» Світлани Походенко із Запоріжжя, керівника проектів Агентства соціального проектування «Право вибору» Олени Бугло з Харкова та керівника ГО «Агентство соціальних досліджень» Віктора Пащенка з Дніпра. Послухавши їхню риторику і проглянувши попередньо результати досліджень в інших регіонах, не втрималася, аби не запитати, чи не разом із Юрієм Бойком вони приїхали.

«Ми приїхали вчора об одинадцятій, коли він уже поїхав»… – чи то жартуючи, чи то серйозно демонструє обізнаність із графіком перебування Юрія Бойка на Кіровоградщині Віктор Пащенко.

Аналізуючи сторінку так званого консорціуму у Фейсбуці, не можна не відзначити, що тут, як кажуть, «прекрасно все»: від мети дослідження – вивчити попит у східних і південних регіонах на так звані консервативні сили, як завуальовано гості величають «Опоблок» і партію «За життя» Вадима Рабіновича, обкладинки з так ненав’язливо «розфарбованими» претендентами на президентське крісло, що кровопивцями і вурдалаками серед них не виглядають тільки той же Юрій Бойко і його однопартієць Олександр Вілкул, до ототожнення зі східно-південним флангом центральнішої від усіх центральних Кіровоградщини.

Зізнаюсь, географія соцдослідження мимоволі викликала асоціацію з картою плану-захоплення України Путіним, яку активно в 2014-ому малювали різні політологи й аналітики.

Але якщо серйозно, то зважаючи на реванш регіоналів після Помаранчевої революції і те, що ці проросійські воїни тилу пройшли і до Парламенту і до місцевих рад після Революції гідності, анексії Криму і початку війни на Сході, то в те, що вони нарощують електоральні м’язи серед розгубленого і зневіреного населення, схильного кидатися в крайнощі, я цілком вірю.

Але постійний фокус у риториці соціологів на «Опоблоці» і вибір регіонів дослідження, виглядав не як вивчення суспільно-політичних уподобань населення, а як нав’язування певної думки. Про що автор і зауважив під час прес-конференції. У відповідь на закид із цього приводу та з приводу некоректності з точки зору балансу та повноти інформації подавати результати тільки в окремих регіонах, без картини в північно-західних областях та столиці, соціологи переконували, що не мають коштів на охоплення всієї України.

Водночас, як з’ясувалося, замість того, щоб дослідити електоральні симпатії в усіх областях, вони щомісяця досліджуватимуть ті самі, аби відслідкувати динаміку змін. Навіть попри цей момент, у відсутність коштів вірилося б легше, якби напередодні на електронну пошту редакції не надійшов лист від такого собі пана Антона з прес-анонсом конференції та проханням надати інформацію про вартість розміщення соціології в нашому виданні на умовах реклами. Звісно, може, це лише якийсь фанат соціологів, який вирішив їх популяризувати. Чого ж?…

Але й поспішати з висновками, що така соціологія потрібна тільки віртуальному Антону чи «Опоблоку» не слід. Не можу відкидати думку політтехнолога Сергія Гайдая, висловлену в інтерв’ю «Українській правді», що об’єднання «Опоблоку» з партією «За життя» та підтримка Вадимом Рабіновичем на президентських виборах кандидатури Юрія Бойка вигідна передусім Банковій.

Для самого «Опоблоку» похід кандидата від політсили на Президентські вибори – це, перш за все, підготовка до парламентських виборів, під час яких, як зізнається тій же «УП» один із бенефіціарів партії Сергій Льовочкін, вона збирається завести до ВР якомога більше своїх представників, аби повернути собі вплив.

Для діючої ж влади Юрій Бойко – зручний опонент, здатний мобілізувати, у разі виходу разом із Петром Порошенком у другий тур президентської гонки, проукраїнський електорат на користь останнього.

І хоча нинішні рейтинги від авторитетних соціологів ставлять під сумнів вихід у другий тур Петра Порошенка, хто знає, які карти він ще може розіграти на свою користь.

Принаймні Рабінович, який ще недавно просив НАБУ перевірити Льовочкіна та заявляв, що його партія ніколи не зіллється під «Опоблок», сьогодні вже говорить про об’єднання останньої та «Аграрної партії» в інтересах одного кандидата в Президенти. І якщо він має на увазі не себе, а Бойка, то це цілком відповідає наведеній комбінації.

Головне, щоб на Банковій, в пошуках ситуативних союзників та комбінацій, не переграли самі себе. Бо чим це закінчилося для Віктора Ющенка в 2010-ому, а згодом і для всієї країни, ми всі пам’ятаємо.