Питання продовольчої безпеки для держави не менш актуальне, ніж боротьба з коронавірусом. Про це, зокрема, свідчить і заява ООН про те, що наслідком пандемії може стати глобальний голод. Ми вирішили поцікавитися прогнозами щодо цьогорічного врожаю, враховуючи несприятливі погодні умови, в учених. А також, чи є в аграріїв можливість під час кризи зекономити на посівній кампанії без втрат для врожайності? Як у цьому їм допомагають науковці з Кіровоградщини? Як виживає українська аграрна наука? Які переваги вітчизняних сортів і гібридів сільськогосподарських культур та чого їм бракує крім реклами? Як не купити замість оригінального насіння підробку? Про це та інше видання “Без купюр” поспілкувалося в рамках проєкту «Business view» з директором Інституту сільського господарства Степу Національної академії аграрних наук України, кандидатом сільськогосподарських наук Ігорем Семенякою.
“Озима група забезпечить врожайність
не нижче середнього показника”
– Аграрії щороку знаходяться в різних умовах. Нинішній рік також не є типовим, особливо для озимих культур, оскільки метеорологічної зими практично не було. Це поставило виклики як перед науковцями, так і перед сільгоспвиробниками: як бути, що робити, які заходи застосовувати… Те, що культури перезимували – добре. Та коли вони почали відновлювати свій ріст і вегетацію – вдарили заморозки. Тож щодо майбутнього врожаю багато залежатиме від того, хто які технології використовує і які вирощує сорти. Тому що зимостійкість не просто культур, а сортів – дуже відрізняється.
Сильно постраждав ріпак, якщо був недорозвинений в осінній період або перерослий. Певною мірою постраждали ячмінь і озимі. Хто посіяв дуже рано ячмінь ярий – зазнав певної шкоди, але не смертельної, хоч посіви і пригнічені. Окремі сорти озимої пшениці не вітчизняної селекції, не виховані в наших умовах, – теж зараз у не найкращому стані. Проте більшість сортів, а це відсотків на 90 сорти вітчизняної селекції, особливо в нашому регіоні, витримали ці несприятливі умови. Тому озима група забезпечить врожайність не нижче середнього показника. Але заморозки навесні призвели до пізнього відновлення вегетації, рослини зменшили інтенсивність свого росту і розвитку, відповідно недобір врожаю може сягати 15-25 відсотків.
У Міністерстві аграрної політики та продовольства відзначають збільшення у структурі посівів ярої групи частки кукурудзи та соняшника, зменшення ячменю, сої та цукрового буряка. Які культури, на вашу думку, сьогодні є оптимальними, враховуючи погодні та економічні умови?
Науковці завжди на тому стоять, що все повинно бути збалансовано – як ставлення до ґрунтів, щоб вони не зазнавали такого катастрофічного падіння родючості, так і економічні аспекти. Ми, як учені, шукаємо золоту середину для аграріїв. Наприклад, сіяти пшеницю по гороху значно краще, ніж по кукурудзі чи по соняшнику. Врожайність у півтора-два рази більша. Але ж горох як культура, хоч і підвищує родючість, забезпечуючи грунт азотом, на жаль, економічно не рентабельна. Тому ми радимо збалансовувати у сівозміні – озиму групу з ярою, технічні культури, олійні із зерновими та обов’язково згадувати за бобові. Нехай це буде технічна культура соя, але вона відіграє роль бобової, яка поліпшує або принаймні не знижує родючість грунту, й при цьому має високу рентабельність.
“Кукурудза сьогодні в Україні значно розширила площі й обсяги експорту,
бо в технологічному плані й сортовому
прогресивніша від інших культур”
Також слід зауважити, що кукурудза сьогодні в Україні значно розширила площі й обсяги експорту, бо в технологічному плані і в сортовому прогресивніша від інших культур. Ну, і традиційно соняшник – найбільш економічно вигідний, але створює проблеми в сівозміні для наступних культур. Тут треба вивчати, що після нього з запасом вологи, тому що в різних господарствах по-різному, що можна сіяти після нього і по яких культурах його сіяти, щоб отримати високий врожай. Якщо мова йде про гібриди, то вони можуть бути різні – традиційні, стійкі до вовчка, до певних видів гербіцидів… Збалансованість посівів таких трьох культур як соя, кукурудза і соняшник – визначає економіку держави і агроформувань. І аграрна наука розуміючи, що відбувається з озимою групою, повинна правильно розставити технологічні аспекти вирощування цих культур, щоб мінімізувати ризики від посухи.
“Чи можна застосовувати незмінні посіви?
Ми сьогодні вважаємо, якщо мова про сою, то можна.
Хоча ще до недавнього часу, вважалося, що ні”
Аграрії можуть у цьому питанні проконсультуватися з вашим інститутом?
Якщо це добрий господар, то розуміє, що поради ніколи не бувають зайвими, особливо від науковців. Наша установа називається – “Інститут сільського господарства Степу”. У нас багаторічні дослідження, у нас сівозміни 15-річні, з різним насиченням культур, ми все економічно обраховуємо і бачимо, коли допустимо, а коли вже не можна перенасичувати грунт тією чи іншою культурою. От, наприклад, чи можна застосовувати незмінні посіви? Ми сьогодні вважаємо, якщо мова про сою, то можна. Хоча ще до недавнього часу, вважалося, що ні. А досліди показали, що це економічно доцільно, але треба застосовувати певні заходи. Так само соняшник – можна його застосовувати 10 відсотків у сівозміні, можна й 50 відсотків в окремих випадках, але з короткою ротацією, і після цього потрібна система відновлювальних заходів.
На сайті профільного міністерства зазначається, що українські аграрії на 100% забезпечені посівним матеріалом і на 80% дизпаливом. Хоча ще восени на Кіровоградщині перекривали дороги і скаржилися на низькі закупівельні ціни на збіжжя, що не дозволяли їм підготуватися до весняних робіт. Ви напряму спілкуєтеся з сільгоспвиробниками, все насправді так добре, як вважають у Києві?
Чому аграрії восени перекривали траси? Затрати були понесені високі, а ціни раптом знизилися по всіх, навіть по маржинальних культурах. Зрозуміло, що рентабельність була на межі. Але з того часу ціни змінилися, почали зростати під новий рік і після нового року. Тому той, хто не поспішав продавати, в кого не було зобов’язань по кредитах, майже вийшов на той рівень цін, що був рік тому.
Що ж до насіння, то його наявність може перевищувати попит на 100%, 110 і більше відсотків. Інше питання, ким це контролюється. Тут дуже хочеться, щоб профільне міністерство зайнялося питанням контролю. Сьогодні ми допомагаємо сільгоспвиробнику перевірити, чи відповідає посівна придатність заявленим якостям чи ні. На жаль, підробок дуже багато і може навіть у мішку із імпортного гібрида бути незрозуміло яка фракція і взагалі не те насіння.
“Зараз, наприклад, досить добре видно, як розвиваються озимі культури.
На жаль, для тих, хто полюбляє іноземну селекцію,
не витримують рослини наші умови”
А якщо говорити не про підробки, а про пристосованість наших і імпортних сортів і гібридів до наших умов. Чи є різниця?
У нас на полігоні щорічно понад 500 сортів гібридів і 14 сільськогосподарських культур. Зараз, наприклад, досить добре видно, як розвиваються озимі культури. На жаль, для тих, хто полюбляє іноземну селекцію, не витримують рослини наші умови. Це не означає, що вони не оригінальні. Вони – оригінальні, від фірм поставлені нам для випробувань, демонстрацій і порівнянь з нашими сортами і гібридами. Хоча є ситуації, коли неконтрольовано заходить у дрібні господарства насіння, яке навіть не є повноцінним посівним матеріалом.
Компанії з-за кордону привозять до нас на випробування в наших умовах своє насіння, фермери теж привозять перевірити. А той, хто ризикує і не перевіривши просто сіє, то може потрапити в дуже неприємну ситуацію, коли або сходи будуть не такі, як очікувалося, або взагалі не ті рослини. Що стосується вітчизняного насіння, то ми менше рекламуємося, в нас менше на це є грошей, але й ціна наших послуг і нашого насіння у 5-7, а в окремих випадках у 10 разів менша, ніж імпортного. Бо в ціну імпортного виробники закладають маркетингові речі – “розкрутку”, рекламу, наймають торговельні компанії, оскільки самі тут не торгуватимуть.
Якби наша наука була на низькому рівні, як декому може здатися,
то нам би не платили гроші
такі компанії, як Монсанто, Баєр та інші
В Україні всі розуміють, що держава практично не фінансує науку, але при цьому ніхто не розуміє, як вона виживає. Розкажіть загалу, як вашій науковій установі вдається виживати і розвиватися, та чим ваші напрацювання можуть бути корисними сільгоспвиробникам.
Дійсно, фінансування нашої установи за останні 4 роки не перевищує 8-12 відсотків від потреб. Минулого року це було 8 відсотків, і при цьому ми сплатили в чотири рази більше податків у державу, ніж отримали від неї коштів. Тому сказати, що держава нас фінансує, не можна. Ще один такий показник – на гривню бюджетного фінансування наша установа забезпечила 10,33 гривні надходжень до спеціального фонду. Ось, так ми виживаємо. Тобто ми не отримуємо гроші – ми їх заробляємо.
Те, що ми на периферії (Інститут знаходиться в Созонівці Кропивницького району Кіровограської області, – ред.), то аграрна наука і повинна бути на землі. Набагато гірше тим, хто працює на асфальті і вважає, що розуміється в сільському господарстві. Тому, чим ближче ми до аграрія, чим ближче ми до землі, тим більше достовірної інформації ми можемо дати. Вона буде виваженішою. Та й консультативна робота – це третина наших доходів. Ми працюємо з господарствами і підбираємо найкращі варіанти по сортах, по технологіях, сортові техніки, збалансованість по сівозмінах. У тому числі проводимо дослідження родючості ґрунтів. Для цього маємо атестовану лабораторію. Вона проводить дослідження якості грунту на показники як гумусу, так й інших мікро- й макроелементів. При цьому визначаємо якість продукції, бо держава цю функцію також втратила й не контролює, хто якої якості пшеницю завозить на елеватори. Наші послуги платні, офіційні, таким чином ми заробляємо кошти на свою діяльність.
І, зрозуміло, реалізуємо свій насіннєвий матеріал. У нас є селекція ячменю ярого, сої – спільна селекція з Інститутом зернових культур, кукурудзи, спарцету, коріандру. Тобто спектр культур та спектр сортів і гібридів. У цілому це 28 об’єктів інтелектуальної власності.
Ми навіть займаємося селекцією тваринництва, великої рогатої худоби – молочного і м’ясного напрямку. Маємо на все це патенти. У нас 24 сорти з патентами, на підставі яких ми власне вирощуємо і продаємо нашим дослідним господарствам і товаровиробникам посівний матеріал. І знову ж таки, майже половину наших доходів складає саме консультаційна робота і насінництво. Також ми уже багато років працюємо з зарубіжними компаніями, вони нам замовляють дослідження. Власне, тому наш статус сьогодні підвищено з сортодослідної станції до інституту.
Якби наша наука була на низькому рівні, як декому може здатися, то нам би не платили гроші такі компанії, як Монсанто, Баєр та інші. Французи, німці, американці нам замовляють проводити агротехнічні дослідження, дослідження з випробування їхніх же сортів і гібридів. Для того, щоб бачити, як вони можуть конкурувати з нами.
В цілому наука має повний набір інструментів, як у хірурга
Чи можна зекономити на агрохімічних засобах без шкоди для врожаю?
Повністю не можна і недоцільно. Я думаю, виробники йтимуть на те, щоб заплатити на 10 чи 15 відсотків дорожче, але застосовувати хімічні препарати. Якщо ж сьогодні не можна купити певну групу гербіцидів, то треба думати про так звані біоадаптивні технології, завдяки яким ми можемо оптимізувати структуру посівних площ, розмістивши ті чи інші культури. Знаючи, що там буде проблема з системою захисту, ми можемо зорієнтуватися. Є різні технології, але все це дуже індивідуально, для кожного поля і для кожного господарства. В цілому наука має повний набір інструментів, як у хірурга. Є набори технологічних моментів, в тому числі і сівозмінного фактору, сортового, різних агротехнічних засобів. І ми готові ділитися ними з сільгоспвиробниками.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці:
