Учoра в Крoпивницькoму на пoчеснoму кладoвищі для військoвoслужбoвців пoхoвали мoлoдшoгo лейтенанта Андрія Беспалoва, який загинув 16 жoвтня під час бoйoвoгo зіткнення з вoрoжoю ДРГ.
У мережі можна знайти багато скорботних відгуків про героя. Серед інших є й допис Яна Осоки з організації “Волонтер 200”. У ньому Ян згадує, яким був загиблий боєць, розповідає про його життєвий шлях та улюблену справу — рибалку.
За його плечима більше трьох років війни та шлях від солдата до офіцера. Під його ногами завжди була стежка вірної присязі людини. Йому не судилося дожити до закінчення війни, яку більшість із нас ніколи не бачило і навряд чи побачить, завдяки таким людям, як цей чоловік.
Андрій Іванович Беспалов (позивний Палич) народився 17.03.1971 року у місті Челябінськ (РФ). 1986 року разом із сім’єю переїхав жити до України, до міста Кропивницький, а з 2004 року став мешканцем селища міського типу Нове Кіровоградської області.
Закінчивши 10 класів школи, вступив спочатку до військового училища у Калінінграді, з якого перевівся до Кіровоградського машинобудівного коледжу Кіровоградського Національного технічного університету, який закінчив за фахом “інженерна механіка та машинобудування”.
До фанатизму захоплювався риболовлею, займався цією справою професійно, неодноразово виступав суддею на змаганнях з цього виду спорту.
Добро світилося в його очах. Добро, щирість та бажання допомогти всім людям, він просто по природі своїй не міг відмовити нікому, а коли одного разу до його батьків приїхав з Авдіївки син знайомих та віддав їм форму, то Андрій сказав, що ні в якому разі не буде її носити, а відвезе до своїх, бо є у нього боєць, якому вона у сто разів потрібніша.
На війну чоловік вирушив добровольцем у 2014 році. Після навчань у Десні був доправлений до свого підрозділу.
Спочатку службу ніс у роті матеріального забезпечення, тому що чудово тямив у техніці та був гарним спеціалістом з озброєння. Потім служив у протитанковому артилерійському дивізіоні, а десь з півроку тому, за власним бажанням перевівся на передову.
Молодший лейтенант, заступник командира роти вогневої підтримки 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
У серпні цього року на місяць прийняв командуваня над постом на передовій, тому що його побратима контузило, і Андрій Іванович гідно замінив його, як справжній та мужній воїн.
Він зовсім трохи не дочекався на звання лейтенанта. “Тату, у мене для тебе подарунок”, – казав він батькові, який теж є кадровим військовим у запасі, маючи на увазі, що скоро привезе додому нове звання та нагороду.
Замість цього привезли його.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: