Артем Стрижаков розповів, чому його немає серед кандидатів до Верховної Ради

До останнього дня реєстрації в ЦВК кандидатів у Верховну Раду по 99-го округу стояло питання: Стрижаков піде самовисуванцем чи балотуватиметься від тієї чи іншої партії? Але його прізвища в списках взагалі не з’явилося. Чому так сталося, він розповів в інтерв’ю тижневику “Україна центр”.

– Артеме Олеговичу, топ-запитання, яке цікавить усіх містян: чому Стрижаков не йде в Раду? Всім відомо, що Ви – рейтинговий кандидат.

– Хочу щиро подякувати людям за довіру. Відповім конкретно: я залишаюся в місті. Мета – його розвиток. Останні 5 років ми з командою засинаємо і прокидаємося з однією думкою: як зробити його кращим. І результат цієї щоденної праці жителі бачать по наших справах.

– Сильні, авторитетні фігури на місцях ніколи не залишаються без уваги партійного керівництва в Києві. І в політикумі ходять наполегливі чутки про те, що різні політсили пропонували Вам балотуватися від них …

– Надходили пропозиції від всіх лідируючих партій, деякі навіть були готові профінансувати виборчу кампанію. Від усіх пропозицій я відмовився.

– Чому?

– Насправді не хочу вступати в жодні чужі партії і бути комусь зобов’язаним. Виконувати накази столичного парткерівництва і працювати на місто – це, як правило, взаємовиключні речі. І яскравих прикладів у нас більше, ніж достатньо.

Щодо фінансування – я підприємець, завжди сам заробляв і заробляю гроші, у мене немає батька-олігарха, всього досягаю своєю працею і не хочу нікому бути зобов’язаним.

– Якщо дозволите, ще одне пряме запитання. Зазвичай кандидати після виборів зникають, а напередодні наступних – з’являються. У Вас в 2015-му відсудили перемогу, але вже 4 роки Ви мовчки, засучивши рукави, працюєте. Навіщо?

– У 2015 році люди, віддавши за мене свої голоси, мені повірили. Довіру потрібно виправдовувати. За ці роки ми з командою обійшли власними ногами практично всі двори, і проблеми міста знаємо зсередини. Багато з них вирішили своїми силами, і це при тому, що я не депутат і не маю жодного стосунку до влади. Це те, що стосується господарської частини. Також велику увагу ми приділяємо роботі як з молоддю, так і з людьми поважного віку. За плечима Культурно-мистецького фонду «Перспектива» вже десятки реалізованих загальноміських культурних проектів.

– Наближається опалювальний сезон, люди переживають за автономки, дозволи на які так і не дають. Взимку Ви побували в Нікополі, вивчили передовий досвід, подали готове рішення проблеми до міськради, а в результаті – тиша. Чому так?

– Ідучи на вибори в 2015 році, ми розробили програму «5 перспектив змінити місто». Напрями цієї програми є актуальними і на сьогодні. За останні роки ми побували в найпрогресивніших містах України і зарубіжжя, вивчили реальний досвід і виклали його в загальноміських комплексних програмах: з децентралізації системи опалення, з розвитку зручної транспортної інфраструктури, щодо гуманного вирішення проблеми з безпритульними собаками, по боротьбі з амброзією сучасними методами і т.д.. Але всі наші ініціативи блокуються міською владою. А для повноцінної реалізації цих загальноміських програм потрібні інструменти, які є тільки у керівництва міста. Безумовно, ми рухаємося далі, і зараз нашим Муніципальним бюро розробляється ціла низка програм. Наприклад, по термомодернізації житлових будинків і бюджетних установ, розвитку велоінфраструктури, щодо масштабного озеленення обласного центру.

– І останнє, про що не можемо не запитати. Зрозуміло, що це питання до міської влади, але ставити його в мерії – немає сенсу. Що там з Набережною?

– Сказати можу одне – з цією владою нової Набережної не буде. Річку довели до критичного стану, обіцяні підготовчі роботи з комунікаціями ніхто не проводить. Робочу групу, створення якої я ініціював, міські управлінці розпустили і збирати не хочуть. Сказали, що це «недоцільно». Архітектори, які почали працювати над розробкою проекту з реконструкції Набережної, сидять без грошей. Куди поділися кошти громадського бюджету на проект по Набережній, за який проголосували тисячі містян, – в мерії дати відповідь не можуть. А нардепи, які вже третій рік розповідають про виділені мільйони, – просто брешуть. Це банальний передвиборчий піар.