Андрій Райкович: «Саме час розвивати переробну галузь»

Текст: Андрій Трубачев

Поки на найвищому міжнародному рівні вирішують, як вивезти українське зерно із заблокованих портів, бізнесу варто вкластися в переробку та тваринництво – це питання продовольчої безпеки держави. Про виклики та можливості воєнного часу для аграрної та харчової промисловості, дороги, зброю та прихисток для вимушених переселенців говорили з начальником Кіровоградської обласної військової адміністрації Андрієм Райковичем.

– Інвесторам, учасникам аграрного ринку треба змінювати акценти. В мирний час ми інтегрувалися у світовий, європейський економічний простір. В період війни ми повинні мати стійкі внутрішні резерви, запаси та можливості. Зараз саме час переоцінити і переформатувати ринок сільгосппродукції та переробки, причому це галузі, які досить швидко дають віддачу, – наголошує посадовець.

Експортувати, переробляти

В області триває збір врожаю озимих, головне питання – як доставити його на світові ринки. Не секрет, що саме експорт збіжжя є одним із головних джерел притоку валюти в українську економіку.

– Декілька маршрутів і зараз працює, продукція експортується. Але це не ті маршрути, які дають можливість робити це масово. Тому українська влада звертається до світової спільноти, яка розуміє: якщо не буде вивезено зерно з України, це призведе до збільшення цін на харчі та голоду в окремих регіонах. Дуже сподіваємось, що в результаті дипломатичних зусиль будуть відкриті морські шляхи, і затриманий на портових елеваторах минулорічний врожай, як і цьогорічний, вдасться реалізувати.

Водночас поглиблення переробки може зменшити нашу залежність від експорту сировини та імпорту продовольства. Простий приклад – виробництво макаронних виробів, яке дозволило б переробляти пшеницю з Кіровоградщини на її території, створюючи додану вартість тут.

– Аграріям треба розвивати тваринництво, збільшувати поголів’я великої рогатої худоби. Це не робиться за один-два дні, але над цим треба працювати. Було б у нас тваринництво, ми б не думали, як вивезти кукурудзу, овес, не робили б відновлене молоко з сухого, купленого за кордоном. Зараз саме час розвивати й переробну галузь. Можливості для цього в бізнесу є. Невеличкий цех харчового виробництва – незначна інвестиція, а далі – від малого до більшого. Так у дев’яності починалися великі підприємства, теперішні лідери олійно-жирової, м’ясопереробної, молочної промисловості… Тому президент ще в квітні сказав, що бізнес там, де нема бойових дій, має працювати, а держава – дати пільги. Це фундаментальні речі, які треба уряду й адміністраціям на місцях довести до логічного завершення.

Або бітум, або зброя

На п’ятому місяці повномасштабної війни в місцевому сегменті соцмереж знову заговорили про дороги, їхню якість та ремонти. Однією з причин може бути, зокрема, й активізація окремих політиків, які вже готуються до чергових виборів, вважає Райкович.

– Люди, які їздять на автомобілях і переймаються станом доріг, добре знають про дефіцит і дорожнечу нафтопродуктів. Бітум – також нафтопродукт, раніше його купували в Білорусі. Сьогодні асфальтні заводи практично не працюють, Україна не купує бітум, бо треба купувати зброю. Не буде так, що «десь там іде війна, а тут будуйте мені Швейцарію». Це буде після перемоги. Крім окремих стратегічних об’єктів нічого будуватися не буде. В області зараз масштабного будівництва немає. Але підготовка до зими у тепловому, водопровідному господарстві триває. До речі, в населених пунктах, де керівники думали про майбутнє, створені комунальні підприємства, які мають ліцензію і виконують поточний ремонт. Коштом місцевих бюджетів утримують і дороги, і людей, які отримують зарплату…

Спільний дім

На першому ж плані в умовах вкрай обмежених фінансових ресурсів – забезпечення державних гарантій: пенсій, зарплат лікарям і вчителям, соціальних виплат, допомоги тимчасовим переселенцям. Їх – тільки офіційно зареєстрованих, на Кіровоградщині вже понад 90 тисяч. Частина винаймає житло, або проживає в помешканнях, наданих власниками безплатно, частина – в гуртожитках, школах, садочках.

– Деякі об’єкти переводимо у статус соціальних гуртожитків, модернізуємо, облаштовуємо їх. Всі форми прийнятні, аби людям було де жити. Тому треба максимально створювати гуртове житло в містах, колишніх райцентрах, великих СМТ. Це вже роблять у містах і районах області. В Олександрівці, в колишньому гуртожитку Держгеології коштом громади, місцевих фермерів, волонтерів зроблять ремонт, 40-50 людей зможуть жити. Один такий гуртожиток там уже зробили раніше. Так само 7 школа в Кропивницькому – дітей перевели в 16-ту, недалеко, але в хорошу, сучасну школу. А там зробили гарний соціальний гуртожиток.

Також держава задекларувала готовність викупляти для ВПО в забудовників нове житло за ціною 24 тисячі гривень за квадратний метр. Готові проєкти будівництва житлових кварталів для ВПО, обласні адміністрації вже подали до відповідних органів влади. Офіс Президента, уряд у загальному масиві проєктів з регіонів презентували їх міжнародній спільноті, наголошує Райкович.

– Тому провідні держави погодилися брати участь у відновленні України. Якби не було цих проєктів, якби ми не проводили аудит, не вираховували потребу, ніхто б з нами взагалі не балакав. Але все це буде після війни. Не можна сьогодні будувати, коли в центр мирних міст летять десятки ворожих ракет!