“Зустрінемося наступного місяця!”, – сказав 75-річний Микола Іванович молодій працівниці банку Валерії й поїхав щасливий додому. Адже вона допомогла йому не тільки знайти потрібні реквізити для донатів парамедикині Катерини Поліщук, відомої як Пташка з Азовсталі, а й поспілкуватися з нею.
Минулого тижня “Без купюр” побачив допис військової, в якому вона розповіла про дідуся з Кіровоградщини, який щомісяця донатив на її картку для зборів на підрозділ тисячу гривень зі своєї пенсії. Але останнім часом у нього не виходило це зробити, бо банк відхиляв платежі. Що дуже його непокоїло. Цією неприємністю він поділився з працівницею банку, а та написала про це в соціальних мережах Катерині. Пташку неймовірно розчулила підтримка нашого земляка. Вона йому зателефонувала, щоб подякувати особисто. Називати, звідки він і своє прізвище він відмовився.
“Дякую, дідусю. Ми встоїмо, а ти побачиш перемогу”, – написала вона.
Знаємо, що ця історія не залишила байдужими багатьох читачів. Тож ми спробували довідатися більше. На жаль, поспілкуватися з Катериною нам не вдалося. На наше повідомлення у Фейсбуці вона не відгукнулася. Що й не дивно. Недавно вона писала на своїй сторінці, що щодня отримує десятки повідомлень про збори, петиції, з проханнями допомогти знайти людину, на які фізично не встигає відповідати. Тому це просто диво, що повідомлення Валерії не загубилося серед інших. Та по фотографії банківського платежу, ми здогадалися, в якому банку працює небайдужа працівниця. Звернулися до пресслужби. Попри сумніви, що за такою мізерною інформацією її вдасться знайти, це сталося.
Валерія просила не називати її прізвища, бо, з її слів, хотіла допомогти дідусю, а не привернути до себе увагу. Дівчина тільки нещодавно почала працювати у Смолінському відділенні “ПриватБанку”.
“Я проходила стажування у відділенні, працювала біля термінала. Й поки я була заклопотана, цей дідусь терпляче чекав на канапі своєї черги. Потім підійшов до термінала і покликав мене на допомогу. Оскільки номер карти був не нашого банку, платіж не пройшов. Він дуже засмутився. Я запитала в нього, наскільки він важливий. Щоб зрозуміти, чи зможу чимось йому допомогти. Він же такий: “Ну, Пташка з Азовсталі? Оця дівчинка, яка була в Маріуполі!” Ви б бачили його очі! Оскільки вже зібралася черга, я запропонувала залишити його контакти, й пообіцяла знайти Пташку в соціальних мережах. Раптом вона відгукнеться і напише номер картки, на яку можна переслати гроші. Він продиктував мені номер телефону, сказав, що його звати Микола Іванович і пішов”, – розповіла Валерія.
За словами дівчини, його прізвища ніхто не знає, бо це дідусь не зі Смоліного, а з одного з навколишніх сіл. До адміністративного центру громади він приїжджає на велосипеді.
“Це мене теж дуже вразило, тому що йому 75 років. Я знайшла Пташку в соцмережах, написала їй повідомлення. Але не очікувала, що вона мені відпише. Переслала їй контактні дані. Вона сказала, що зателефонує йому й повідомить новий номер карти, куди можна надсилати гроші”, – каже Валерія.
Це був кінець тижня. А з понеділка дівчина пішла на роботу й знову побачила Миколу Івановича.
“Це був ранок, починають приходити люди. Я там то комуналку приймаю, то біля термінала. Зайнята була. Він сів зачекати на канапі. Але, як він змінився! В такому піднесеному настрої! Там ці очі горіли. Каже мені: “Ох, і Валерія! Ох, і Валерія!””, – ділиться дівчина. – “Розповів, що коли Пташка йому зателефонувала, то він не міг повірити, що говорить з нею. Запитую, чи можна зробити фото, бо Пташка хотіла виставити пост у соцмережах. Ну, щоб всі бачили приклад. Та він категорично відмовився фотографуватися. А як задонатив, то щасливий сів на велосипед, сказав “Зустрінемося наступного місяця!” і поїхав додому”.
Валерія каже, що ця історія надихнула не тільки Миколу Івановича, а і її саму.
“Не пишіть моє прізвище, вкажіть просто – працівниця банку. Бо це не велика заслуга, як на мене, що я допомогла дідусю, який зі своєї пенсії щомісяця 1000 донатить на армію. Мене це просто дуже зачепило. Я не могла інакше”, – пояснила Валерія.
І чекає на Миколу Івановичу на його незмінному транспорті через місяць у доброму здоров’ї й настрої. Ось, така проста і тепла водночас історія, якої могло б і не бути, якби не уважність молодої дівчини й не наполегливість 75-річного чоловіка.
Реквізити для тих, хто також хоче допомогти Пташці та її побратимам.
https://send.monobank.ua/jar/z4NjouviQ
5375411206884517 Монобанк
4149499994979654 ПриватБанк
PayPal – [email protected]
Нагадаємо, що парамедикиня-доброволиця Катерина Поліщук стала відомою у 2022 році як Пташка з Азовсталі, завдяки своїм патріотичним пісням, якими вона підіймала дух побратимам у підвалах заводу в Маріуполі. 19 травня 2022 року Катерина разом з іншими оборонцями «Азовсталі» потрапила у російський полон. 21 вересня 2022 року відбувся обмін полоненими, під час якого її звільнили. Через деякий час вона повернулася на фронт. Зокрема, воювала на Авдіївському напрямку.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: