Її знають у Кропивницькому як активну учасницю батьківської ради міста, як юристку, до якої звертаються ЗМІ по коментарі з найгостріших правових питань, і як людину, яка не боїться кидати виклик владі. Саме вона стала авторкою петиції проти будівництва сумнівної допоміжної споруди на земельній ділянці в центрі міста, яку виділяли під укриття. Для опонентів – незручна й надто прискіплива. Для однодумців – приклад того, що наполегливість, знання і громадянська позиція рухають зміни. Що змушує витрачати десятки людино-годин, готувати понад пів сотні запитів і доводити владі, що її рішення суперечать закону та інтересам містян? Про мотивацію, принципи й вплив громадськості – в інтерв’ю кропивницької юристки, голови ГО «Наша рада» Євгенії Захарченко для рубрики інтернет-видання «Без купюр» – «Жіноча справа». Читайте або дивіться відеоверсію та підписуйтеся на YouTube-канал однойменного проєкту.
– Перше запитання стосується актуальних подій, які найкраще розкривають тебе як громадську діячку. Почнемо із судового процесу щодо забудови в центрі міста. Розкажи детальніше про цю ситуацію. Що тебе спантеличило і чому ти звернула на це увагу й звернулася до прокуратури?
ДОПОМІЖНА СПОРУДА ДЛЯ УКРИТТЯ ЧИ УКРИТТЯ ЗАРАДИ ДОПОМІЖНОЇ СПОРУДИ?
– Я звернула увагу на допис у Facebook депутатки Кропивницької міської ради, яка обурилася тим, що на земельній ділянці, яку в жовтні 2023 року виділили лише під укриття, збираються збудувати допоміжну споруду.
– Це була Ольга Ковальова Алокілі?
– Так, саме ця депутатка. Я почала шукати додаткову інформацію, написала й зареєструвала електронну петицію проти додаткової споруди, максимально намагалася її поширити, бо люди мали проблеми з авторизацією та підписанням. Зрештою ми зібрали 453 підписи.
І ще до того, як петиція набрала необхідну кількість голосів, у міській раді повідомили мені, що скасувати містобудівні умови про будівництво допоміжної споруди можна або за заявою забудовника, або через адміністративний суд. До суду вони йти не збиралися, бо це означало б визнати порушення закону.
Адже земельну ділянку в 2023-му передали без торгів нібито під укриття. Але Департамент містобудування та земельних відносин у березні 2024 року видав містобудівні умови, в яких крім укриття уже йшлося про допоміжну споруду й зупинку. Хоча зупинка там існує з 2008 року. Земельний кодекс не дає права передавати без торгів комунальну землю під укриття.
Зрештою, депутати підтримали мою петицію, але при цьому рекомендували мені самій іти до суду. Я ж вивчила судову практику і зрозуміла, що як громадянці, навіть від громадської організації, буде дуже складно довести, що громада уповноважила мене на такі дії. До того ж це адміністративний суд, де потрібно заявляти кілька вимог, кожна з яких коштує понад 3 тисячі гривень. Тобто для старту потрібно щонайменше 10 тисяч гривень.
– Тобто депутати знали, чому посилали тебе до суду…
– Так. Бо це все непросто. Тому я вирішила звернутися до прокуратури. Особливих надій я не мала. Подала дві заяви: першу – з проханням звернутися до адмінсуду і скасувати містобудівні умови, другу – про відкриття кримінального провадження. Я вважаю, що департамент, погодивши містобудівні умови для допоміжної споруди і зупинки, вийшов за межі рішення міської ради. Крім того, всі, хто готував і погоджував проєкт – і Департамент містобудування, і юридичне управління, – недбало поставилися до своїх обов’язків і завдали шкоди громаді. Якби ця земельна ділянка в самому центрі Кропивницького вийшла на торги, громада могла б отримати сотні тисяч або навіть мільйон гривень.
Минуло більше місяця, і я вже думала, що нічого не буде. Але раптом дізналася, що прокуратура відкрила кримінальне провадження, і навіть звернулася до суду. Крім того, мене допитали в цій справі як свідка. Це буде дуже показова історія.
ОДИН ВИПАДОК МОЖЕ НІ ПРО ЩО НЕ СВІДЧИТИ, ДВА – ЦЕ ПОВТОРЮВАНІСТЬ, А ТРИ – ВЖЕ СИСТЕМА
– Ти вжила слово «недбалість», коли говорила про дії департаменту. Ти переконана, що це саме недбалість, а не схема? Адже буквально за кількасот метрів звідси, на вулиці Острівській, 2, свого часу виділяли земельну ділянку під будівництво нібито дитячого центру громадській організації. А потім, коли виник конфлікт із місцевими жителями, прийшов представник товариства з обмеженою відповідальністю і почав пояснювати, що там буде. Простежується аналогія: землю виділяють під благі цілі без аукціонів, а потім з’ясовується, що там з’являється комерційний об’єкт. Схожа історія була з McDonald’s, де його допоміжна споруда стала комерційним об’єктом підприємства «Ятран». Те саме і з цим укриттям – ми ж не знаємо, яка насправді мета цієї допоміжної споруди.
– У кримінальному праві нас вчили, що один випадок може ні про що не свідчити, два – це повторюваність, а три – це вже система. Якщо ми говоримо про McDonald’s, укриття і Острівську, 2 – це вже три випадки, коли за однією схемою виводиться земля, яка мала б наповнювати бюджет.
Земельну ділянку ж виділяють не для того, щоб там просто гуляли. Там будуватимуть. Якщо об’єкт збудують і зареєструють, то згідно із Земельним кодексом – власник матиме право отримати цю земельну ділянку у власність уже без торгів. Він просто платитиме земельний податок – і все. Фактично громада втрачає мільйони. А скільки ще таких випадків ми навіть не бачимо?
ЯК УБЕЗПЕЧИТИ ГРОМАДУ ВІЖ СЮРПРИЗІВ ОРЕНДАРІВ І ЗАБУДОВНИКІВ
– Я сподіваюся, що мені вдасться хоча б частково створити якісь запобіжники.
На другому засіданні комісії з питань архітектурної діяльності Лунгол разом із Татарко – начальницею юридичного управління – заявили, що в договір оренди земельної ділянки, яка належить громаді Кропивницького, не можна вносити обмеження щодо строків забудови чи заборони передачі третім особам. Вони посилалися на типовий договір, затверджений Кабінетом Міністрів, яким цього не передбачено.
Я звернулася до Міністерства юстиції та до Держгеокадастру. Держгеокадастр досить швидко і якісно надав відповідь: він послався на статтю 111 Земельного кодексу України, а також на той самий типовий договір, у якому є розділи «Обмеження та обтяження використання земельної ділянки» і «Інші права та обов’язки сторін». І зазначив, що вносити обмеження не просто можна, а доцільно для комунальної та державної землі.
Після цього відбулося засідання земельної депутатської комісії. Вона проголосувала за те, щоб дати завдання юридичному управлінню та Департаменту містобудування і земельних ресурсів вивчити досвід інших міст. Я точно знаю, що в Дніпрі та Харкові такі обмеження вже давно існують. Великі міста давно до цього дійшли.
Тепер питання в тому, чи можна доопрацювати типовий договір оренди в Кропивницькому і винести на сесію. Ніхто не хоче брати на себе відповідальність, але якщо депутати проголосують, ці обмеження можна буде включати в договори оренди. І тоді вже не передаватимуть землю на 49 років під укриття з «допоміжною» комерційною спорудою.
Також можна буде обмежити передачу таких ділянок третім особам. Бо зараз, наприклад, громадська організація, яка отримує землю для статутної діяльності, фактично може передати її товариству з обмеженою відповідальністю під будівництво об’єкта, що не матиме нічого спільного з громадською діяльністю.
– Мене дуже дивують коментарі посадовців міської ради. І залишається тільки гадати, що це – некомпетентність чи умисел.
– Довести умисел буде складно, а от недбалість і некомпетентність, на мою думку, вже очевидні.
– Чи існують запобіжники, які дозволяють контролювати такі земельні рішення? Добре, що депутатка Ковальова Алокілі це озвучила і зробила публічним. Але ж не всі випадки стають відомими.
– Зараз реєстр речових прав закритий, але навіть без цього проєкти рішень публікуються, з ними можна ознайомитися. Засідання земельної комісії відкриті, можна слідкувати. Але я не уявляю, скільки часу потрібно на це витратити.
Депутати мають бути обізнані. Якщо у вас уже була історія з McDonald’s, де допоміжна споруда стала магазином, то чому ви так беззастережно довіряєте чиновникам? Перевіряйте. Для цього ви і поділилися на комісії. Не потрібно знати весь Земельний кодекс, але треба розуміти, як передається комунальне майно у користування чи власність.
Це моя претензія до депутатів. Якщо ви представляєте громаду, то маєте бути компетентними. Мені було б соромно прийти на комісію і не розуміти, про що йдеться.
У 2026 РОЦІ БІЛЬШІСТЬ ШКІЛ КРОПИВНИЦЬКОГО МАЮТЬ СТАТИ ФІНАНСОВО АВТОНОМНИМИ
– Свого часу ти була співзасновницею громадської організації «Батьківська рада Кропивницького» і дуже ретельно відстежувала закупівлі управління освіти та інші проблеми в цій сфері. Ти зараз цим також займаєшся чи, можливо, сфера інтересів змінилася?
– Я займаюся цим періодично і переважно перевіряю найбільші закупівлі. На все просто не вистачає часу. От, наприклад, по історії з укриттям – навіть не знаю, скільки людино-годин витратила. Це дуже багато: вивчити законодавство, пройтися ногами, допомогти людям проголосувати, зібрати підписи, підготуватися до виступів на сесії та на засіданнях комісій, направити запити. Я, мабуть, направила близько 50, а може й більше.
Тому освіта трохи відійшла на другий план – хочеться вже довести цю історію до кінця, щоб вона була показовою: із відповідальністю і покаранням винних.
Що стосується управління освіти, журналісти неодноразово публікували матеріали про те, у кого саме управління освіти закуповує продукти харчування. Я зверталася до управління освіти після того, як правоохоронці встановили, що в школи та садочки постачали фальсифікат, а не вершкове масло.
Управління освіти відповіло мені, що не має підстав змінити постачальника, бо немає вироку суду. Але ж була експертиза, яка довела, що це навіть не спред. Ми всі знаємо, кому належать ці підприємства і ФОПи, через які постачають продукти. І тут у мене претензія знову до депутатів.
Але я дуже сподіваюся, що вдасться дотиснути цю історію – з 2027 року заклади загальної середньої освіти, тобто ліцеї та гімназії, мають стати фінансово автономними. Найбільше перейдуть на автономію в 2026 році – близько 80% закладів.
Я розумію, що директори спочатку, можливо, за звичкою підуть до «улюбленого» постачальника, який раніше постачав фальсифікат. Але з часом вони захочуть працювати з ФОПами чи з іншими підприємствами. Тим більше, що не потрібно буде закуповувати великі партії, не буде жорстких обмежень по відстані. До того ж постачальники, про яких ми говоримо, часто є лише перекупами, тобто посередниками, а не виробниками.
НАС СПОНУКАЄ ДО ДІЙ ТЕ, ЩО ЗАЧІПАЄ ОСОБИСТО
– Чим ти керуєшся? Адже багато людей невдоволені, але нічого не роблять.
– Психологи кажуть, що нас спонукає до дій те, що зачіпає особисто.
Моя особиста історія почалася зі школи №18, коли ми домагалися звільнення директорки. Першим її кроком після призначення стало створення благодійного фонду, де вона була одночасно і засновницею, і керівницею, і ревізором. Класним керівникам роздали реквізити рахунку, і щомісяця до 10 числа діти, пораховані «по головах», мали здати фіксовану суму. Якщо грошей не було – класний керівник отримував серйозні проблеми на роботі.
Ми не хотіли підставляти вчителя, але ситуація мене обурила. А бездіяльність управління освіти стала тим моментом, після якого я почала системно цікавитися цією сферою.
Потім я стала ФОПом і почала сплачувати значні податки. І побачила, як ці податки витрачаються «як вода в пісок» – на речі, які не потрібні ні мені, ні моїй дитині.
Я бачу занедбане місто, відсутність громадських просторів. Мої діти підростають, стають підлітками – і їм просто немає куди піти, окрім торговельних центрів або сумнівних локацій.
– Спортивні секції та гуртки часто розташовані в підвалах…
– І в такому стані, що я не хочу туди віддавати дитину. Це зачіпає мене особисто. Я сплачую податки і хочу, щоб за ці кошти створювали нормальні умови. Якщо я чогось не розумію – поясніть. Комунікуйте з громадою. Показуйте проєкти, робіть відео, пояснюйте, куди йдуть гроші.
Коли я почала цікавитися бюджетом, він був близько 400 млн грн – ще до адмінреформи.
– Зараз це близько 4 млрд грн.
– У 2022 році був навіть профіцит близько мільярда. Де цей мільярд? Я не можу нормально зайти у власний двір на вулиці Державності – там можна ноги поламати. Де ці гроші? Мене це дуже тригерить. Як хамство і зверхність чиновників. Я стала помічати, що відсутність виборів призвела до того, що чиновники орієнтуються не на громаду, а на Київ. Вони дозволяють собі тон і форму спілкування, які я не сприймаю.
ПРО ВІДЧУТТЯ СТАГНАЦІЇ І ВТРАТИ НА ВІЙНІ СЕРЕД МІСЦЕВИХ ЛІДЕРІВ
– Підсумовуючи нашу розмову, скажи, будь ласка: чи відчуваєш ти, що за останні роки в Кропивницькому щось змінилося – на краще чи на гірше? І чи має громадськість реальний вплив на рішення міської ради?
– Я можу сказати, що в період з 2015 по 2020 рік я дуже чітко відчувала: влада чує, депутати реагують. З’явилося розпорядження про заборону благодійних внесків у закладах освіти, почали виділяти кошти на поточні потреби, збільшили фінансування на школи в розрахунку на одну дитину. Було відчуття, що робота ведеться.
Можливо, до 2022 року ми також якось розвивалися. Але останні кілька років я відчуваю стагнацію. І я переконана, що проблема не тільки у війні, а й у владі.
Багато хлопців і дівчат пішли захищати країну, багато загинули. Я згадую Дмитра Авдєєва, Дмитра Сінченка – людей, які рухали процеси, змінювали місто. Їх уже немає. Чи замінимо ми їх кимось, зважаючи на те, що багато людей виїжджають за кордон, – я не знаю.
БАГАТО ЖІНОК СТАЛИ СИЛЬНІШИМИ, РІШУЧІШИМИ
Але з іншого боку, я бачу, що жінки взяли на себе дуже багато ролей і відповідальності. І я переконана: коли повернуться військові, коли війна завершиться нашою перемогою, наші чиновники будуть дуже здивовані, наскільки громадськість буде готова рухати зміни.
Я говорю і про себе також. Якщо раніше я чогось боялася, то повномасштабне вторгнення і ті звірства, які росіяни чинили на окупованих територіях, ці страхи просто анулювали. Багато речей тепер сприймаються як дрібниці, як страхи, яких більше не існує.
Єдине, чого я справді боюся, – щоб сюди не прийшли росіяни. Це все. І я знаю, що багато жінок зараз у такому ж стані – відбулася переоцінка цінностей. Ми стали сильнішими, рішучішими.
Люди зараз дуже втомлені війною. Але щойно з’явиться хоча б невелика передишка – я впевнена, ми здивуємо чиновників.
– Дякую тобі за оптимізм, за те, що надихаєш власним прикладом, за небайдужість і принциповість. Адже громадська діяльність – це не робота, це поклик душі. І далеко не в кожного знаходиться час, запал і витримка, щоб доводити справи до кінця і протистояти цілому чиновницькому апарату.
– Дякую за запрошення.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: