Як співати колискові й забавлянки: «Баба Єлька» записала майстер-клас з традиційного співу для дітей

Команда етнографічного проєкту «Баба Єлька» презентувала новий відеоурок, присвячений традиційному українському співу для дітей. У майстер-класі зібрано найкращі зразки дитячого фольклору Кіровоградщини: колискові, забавлянки, веснянки, колядки та щедрівки. Відео стане частиною культурно-освітніх скриньок, які передадуть у заклади дошкільної та шкільної освіти Кропивницької громади.

Фото Олексія Каприці

Зйомки майстер-класу відбуваються у два етапи. Перша частина — пісні для найменших: колискові, колисанки, зимові обрядові пісні. Її записали в Етнолабораторії «Баби Єльки» за участі співзасновниці проєкту та кураторки пісенного напряму Світлани Буланової, її онуки Меланки й учня ліцею «Науковий» Святослава Данильченка.

«Для колискових характерна ніжна, приглушена манера співу — аби заспокоїти дитину. Натомість забавлянки — це короткі ритмічні пісеньки, що стимулюють фізичну активність малюків», — розповідає фольклористка.

Друга частина, присвячена веснянкам, гаївкам та хороводно-ігровим пісням, буде відзнята за участі учнів 3 класу ліцею «Крок» та хореографки Наталі Ковальчук. Діти не лише співатимуть, а й водитимуть традиційні хороводи та виконуватимуть обрядові ігри, зокрема «Чижик» та «Зайчик» — пісні, записані в селах Кіровоградщини під час експедицій «Баби Єльки».

Усі твори, що увійшли до уроку, були зібрані під час польових етнографічних досліджень. Деякі з них мають особисту історію.

Наприклад, колискову «Ой котино-котино» Світлана Буланова вперше почула ще в дитинстві від своєї бабусі Олени Рибалкіної (1915 р.н.).

До відеоуроку також створено дитячий пісенник із QR-кодами, що ведуть до оригінальних записів пісень у виконанні носіїв традиції. Це дозволяє педагогам і батькам ознайомити дітей з автентичним звучанням українського фольклору.

«Мета майстер-класу — зробити традиційний спів доступним, зрозумілим і привабливим для дітей та освітян. Щоб діти пишалися своєю історією, їм змалечку потрібно показувати справжню, живу традицію — а не її спотворені форми, нав’язані в минулому», — наголошує Світлана Буланова.