Вони називали себе лицарями абсурду, а історик, громадський діяч, колишній директор Українського інституту національної пам’яті й нардеп (фракція ЄС, – ред.) Володимир В’ятрович називав їх професійними революціонерами. Адже це було покоління підлітків і молодих людей з окупованої поляками Галичини, які виросли в діячів національного масштабу. Вчора, 31 березня, автор презентував у Кропивницькому свою книгу про одного з них – останнього командира УПА – «Генерал Кук. Біографія покоління УПА». Осередком інтелектуальної події став обласний театр імені Марка Кропивницького.
Захід викликав цікавість у містян. Початково презентацію планували провести у малій залі театру, проте кількість охочих послухати автора виявилася завеликою, тому організатори терміново перенесли презентацію до головної зали.
Володимир В’ятрович присвятив дослідженню життя Василя Кука 20 років. За словами автора, вибір біографічного формату був свідомим, адже саме через долю окремої постаті найкраще розкривається логіка великих історичних процесів.
Постать, що охопила три епохи
Василь Кук (1913–2007) унікальний ще й тим, що народився за рік до Першої світової війни, діяв у кривавому XX столітті та застав відродження української незалежності у XXI. Фактично він побачив три епохи. Член «Пласту», ОУН та останній Головнокомандувач УПА – його життя стало дзеркалом українського підпілля.
«Це була боротьба проти польської влади, спроба відновлення незалежності у 1941-му, протистояння нацистам та запекла війна з совєтським режимом. Це людина, чийого досвіду вистачило б на кілька життів», – зазначив автор.
Покоління, що обрало державу замість кар’єри
В’ятрович наголосив, що його книга – це не лише життєпис Кука, а портрет цілого покоління «професійних революціонерів». Це люди, які відмовилися від особистої самореалізації в інших сферах, аби цілком присвятити себе створенню держави.
Розуміючи несприятливі для цього умови, вони самі називали себе «лицарями абсурду». Попри те, що їхня боротьба часто здавалася безнадійною, а окупаційні режими (польський, нацистський, радянський) намагалися асимілювати українців, вони продовжували системну роботу.
Важливим акцентом зустрічі, яку модерував Андрій Домаранський, стала роль Сходу, Півдня та Центру України у трансформації ідеології ОУН під час налагодження мережі підпілля на цих теренах під час Другої Світової війни.
В’ятрович розповів про тогочасні труднощі: галицькі націоналісти зіткнулися з мовним бар’єром та культурними відмінностями. Проте саме цей «діалог регіонів» дозволив ідеології ОУН еволюціонувати з вузькорегіональної у загальнонаціональну.
Чому Бандера і Кук актуальні для Кропивницького?
Під час презентації зачепили й гостре питання топоніміки та присутності «західноукраїнських» героїв у назвах вулиць нашого міста. В’ятрович підкреслив, що діяльність лідерів визвольного руху ніколи не обмежувалася Галичиною.
«Коли виникають дискусії, навіщо в Кропивницькому вулиця Бандери, варто пам’ятати: він боровся не за Львів, а за незалежну Україну. Його внесок відчутний і тут, на Інгулі. Це люди всеукраїнського масштабу», – підсумував історик.
Після завершення офіційної частини гості мали можливість особисто поспілкуватися з автором та отримати автограф на примірнику книги, що стала результатом багаторічної архівної та дослідницької праці.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: