Війна війною, а свято — за графіком, навіть попри сигнал повітряної тривоги… В суботу на подвір’ї храму кафедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці в Кропивницькому на нього ніхто не звернув уваги. Відразу після сирени задзвеніли церковні дзвони, але не для того, щоб також сповістити про небезпеку. Присутні не поспішали до укриття, покладаючись чи то на Бога, чи то на поблажливість російської армії. Передзвони лунали урочисто й весело на честь митрополита Іоасафа, який цього дня відзначав День ангела. Скориставшись нагодою і ситуативною доступністю непублічного архієрея, ми поставили йому одне-єдине запитання — про стосунки з патріархом російської православної церкви Кірілом. Проте замість того, щоб одним словом ці стосунки підтвердити чи заперечити, Іоасаф вирішив не робити ні того, ні іншого. Докладніше про те, як кіровоградський митрополит святкував День ангела та чому патріотична спільнота міста напередодні закликала не ганьбитися участю в цьому заході, читайте далі.
Ще до восьмої ранку на подвір’ї центрального храму міста метушилися люди, розставляли столи та клопотали біля величезного самовара. Повітря тут наповнювали не ладан чи традиційні церковні пахощі, а запахи наїдків. Їх готували в приміщенні ліворуч від головного входу.
Тим часом на подвір’я поступово заїжджали тойоти, лексуси, мерседеси з номерами різних регіонів.
Та, врешті-решт, під’їхав мікроавтобус, з якого під пильним наглядом напруженого охоронця вийшов іменинник — митрополит Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф або, як його величали під час служби, – “Єлисаветградський”.
Цього дня Православна церква вшановує святителя Іоасафа, єпископа Білгородського, якого вважає духовним покровителем архієрей Кіровоградської єпархії УПЦ Московського патріархату, митрополит Іоасаф. На єпархіальному сайті цю подію називають
“Щорічно 17 вересня представник ФСБ в Україні — головний церковний колаборант області митрополит Кіровоградський Іоасаф влаштовує свято з нагоди свого “Дня ангела”. Під приводом святкового богослужіння Іоасаф, як завжди, збирає всіх ЛЮБІТЄЛЄЙ РУZКОГО МІРА, у т.ч. з-поміж місцевих політиків, бізнесменів, можновладців та церковників”, – сказано в повідомленні.
Проте нікого з місцевих політиків та відомих бізнесменів, які будували церкви для УПЦ МП в обласному центрі, як і впізнаваних можновладців, ми не помітили. Можливо, розсилка подіяла, або ж вони й самі вирішили дистанціюватися від церковного діяча з неоднозначною репутацією. Хоча, як пояснили обізнані з традицією відзначення цього дня люди, еліта, як правило, святкує окремо від “простих смертних”.
Однак у пресслужбах голови обласної ради, як і обласної державної адміністрації, нас запевнили, що перші особи області, Сергій Шульга та Андрій Райкович, не вітали Іоасафа. Перевірити, чи це “колисанка” для журналістів, чи данина воєнному часу — нам наразі не вдалося.
Божественну літургію на честь Іоасафа очолив керуючий справами Української православної церкви Московського патріархату митрополит Антоній, єпископ Броварський та Бориспільський. Йому
Сам же митрополит Антоній відомий своєю заявою про те, що не варто хвилюватися з приводу можливої війни в інтересах так званої спільної батьківщини, та відмовою у 2015-ому підвестися під час вшанування у Верховній Раді українських військових. Нещодавно кропивницькі ЗМІ та блогери писали, що Іоасаф належить до проросійського крила УПЦ, посилаючись на його численні спільні заходи з Антонієм, які регулярно висвітлюють на сторінці єпархії у Фейсбуці.
Та більше запитань і сумнівів викликає обережність, з якою єпархія висловлюється щодо російської агресії в Україні. Місцеве духовенство УПЦ хоч і засудило її, але майже через два тижні від початку широкомасштабного вторгнення. Щиро чи вимушено — питання риторичне. Але сприймається так, ніби тоді, коли стало очевидно, що росії не вдалося захопити Київ за три дні, як хвалилися пропагандисти, і ситуація вимагала хоч якихось конкретних дій.
Щодо призупинення поминання імені Патріарха Кіріла за богослужіннями в храмах Кіровоградської єпархії, то, судячи з тексту, це зробили для того, щоб уникнути розбрату та провокацій, а не через позицію настоятеля РПЦ щодо подій в Україні.
Нагадаємо, що настоятель РПЦ, якій і підпорядковується УПЦ, виправдовуючи дії Росії в Україні заявив, що на Донбасі 8 років іде знищення і придушення людей.
Якщо УПЦ і раніше, попри українську назву, не була в патріотичному авангарді, то зараз і поготів. Враження про вичікувальну позицію місцевого архієрея підживлює чимало інформації, яка потребує чітких коментарів. Наприклад, лист Іоасафа з привітанням Кіріла з нагоди його тезоіменитства від травня нинішнього року та лист Кіріла Іоасафу з подякою.
Фото / Духовний фронт України
Ми не впевнені в їхній автентичності, хоча вірогідність дуже велика, адже Іоасаф уже демонстрував зневагу до трагічних подій в Україні, коли їздив до росії під час війни на Донбасі, що підтверджується фотографіями на сайті РПЦ.
В будь-якому випадку суспільство має право знати погляди того, хто позиціює себе як духовного наставника для багатотисячної пастви. Власне, тому ми, знаючи про нелюбов митрополита до інтерв’ю, скористалися нагодою і поставили одне-єдине запитання під час його особистого свята, чи вітав його патріарх Кіріл. Але він замість відповіді, яка б могла зняти чимало запитань і підозр, почули звинувачення в провокації.
Однак ще сподіваємося почути відповіді на незручні запитання. Принаймні в телефонній розмові він нас запевнив, що вже звик до них. Тож не поспішатимемо з висновками. Може, ми просто щось пропустили серед численних публікацій на сайті Єпархії й на сторінці у Фейсбуці, де чомусь більше обурення на адресу Православної церкви України, ніж російської церковної й політичної верхівки.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: