У Львові вбили Андрія Парубія: яким був його внесок у новітню історію України

Підготувала Христина Світлична

У Львові застрелили колишнього голову Верховної Ради України, народного депутата від «Європейської солідарності» Андрія Парубія. За інформацією поліції, повідомлення про стрілянину у Франківському районі міста надійшло близько опівдня. Внаслідок отриманих поранень політик загинув на місці. До розслідування залучили слідчо-оперативні групи Національної поліції, СБУ та інші спецслужби. Пошук нападника триває.

Фото з відкритих джерел

Президент України Володимир Зеленський висловив співчуття рідним і близьким загиблого.

«Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко та Генеральний прокурор Руслан Кравченко щойно доповіли про перші відомі обставини жахливого вбивства у Львові. Загинув Андрій Парубій», — повідомив він.

Фото з відкритих джерел

П’ятий президент і лідер «Європейської солідарності» Петро Порошенко назвав злочин ударом по державі:

«Це не просто постріли у людину. Це постріл в Армію. Це постріл у Мову. Це постріл у Віру. Це постріл у серце України. Андрій робив усе можливе для створення української армії, особливо тоді, коли йшлося про перші добровольчі батальйони, що виходили на фронт просто з Майдану. Він відіграв вирішальну роль у прийнятті закону про українську мову, який став історичним кроком у зміцненні нашої ідентичності».

Його колега у фракції, народна депутатка Вікторія Сюмар, у своєму спогаді окреслила масштаб постаті Парубія:

«Він готував ті загони самооборони Майдану, які врешті першими пішли на фронт у квітні 2014-го, коли росія думала, що зможе легко захопити Донбас. З Майдану ми разом прийшли в РНБО, де ще стояли меблі Клюєва. Одним з перших рішень було продати всі лексуси і джипи й віддати кошти в бюджет. Взагалі, скромність Андрія — це окрема історія.

Вдень він працював у РНБО, а щовечора йшов на Майдан, бо там були люди, а вони для нього були головним. У парламент 8 скликання нас обрали разом у складі «Народного фронту», і я підтримала його на посаду першого віце-спікера під час обговорення на фракції. Згодом Андрій став спікером і реалізував неймовірну кількість продержавницьких рішень. У цьому ми говорили з ним однією мовою, і ця мова була — українська. Так, він деякі речі ставив на голосування кілька разів, за що йому дорікали. Але він творив українську історію».

Фото з відкритих джерел

На підтвердження її слів ще один депутат від «Європейської солідарності» Володимир В’ятрович згадав, яким вперше побачив Парубія:

«7 листопада 1997 року у Львові комуністи вирішили продемонструвати силу свого реваншу, пройшовши маршем через найбільш бандерівське місто. Влада розводила руками, міліція була на їхньому боці. Зупинити шабаш взялися молоді націоналісти міста. Один з них особливо виділявся — високого зросту, в довгому плащі. Він майже літав між побратимами, організовуючи спротив. Саме таким я нині пригадую Андрія Парубія — витягнутим вгору і окриленим, завжди у гущі подій і завжди трохи над натовпом. Він вмів вести за собою».

Нардеп Володимир Ар’єв:

“Перший шок від злої новини змінився люттю, і вона нікуди не зникне. Виринули спогади. Як ми разом різали паркан Януковича на площі Конституції, який відділяв Верховну Раду від громадян. Як координувались під час Революції Гідності під час нічних чергувань. Як виносили поранених під час розстрілу Майдану. Як у лютому-березні 2014 не вилазили з ВР, відновлюючи керованість державою після втечі влади Януковича. Як приймали мовний закон, не даючи ворогам з проросійського оппоблоку поставити процедуру під сумнів. Як ганяв російського агента Новінського під час прийняття закону про статус російської церкви в Україні: фраза «Відійди від мене, нечисть!» стала крилатою. Як були разом під час облоги Києва окупантами у лютому-березні 2022 – я навіть відео тоді зняв”. 

Співголова фракції “Європейської солідарності” у ВР Ірина Геращенко зазначила, що

“Ми повʼязуємо це вбивство з його державницькою проукраїнською позицією і вважаємо, що за цим жорстким злочином може стояти наш споконвічний ворог і терорист – російська федерація і її 5 колона. Москва щиро ненавиділа Парубія як одного з державотворців сучасної України”, – написала вона.

_____

Довідково:

За інформацією Руху Чесно, Андрій Парубій народився 31 січня 1971 року в Червонограді Львівської області.

Закінчив історичний факультет ЛНУ ім. І. Франка та аспірантуру Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «політологія та соціологія».

У 1987–1991 роках працював лаборантом та старшим лаборантом у кількох археологічних експедиціях Інституту суспільних наук АН СРСР.
У 1988–1990 роках очолював товариство «Спадщина», що вже тоді займалася національно-патріотичним вихованням молоді.

Тустань, вишкіл “Спадщини”. Андрій Парубій став живим мостом поміж скелями для молоді (фото Софії Федини)

У 1990 році обрався депутатом Львівської обласної ради, був секретарем постійної комісії з питань молоді й спорту.
У 1991 році як голова «Спадщини» став співзасновником Соціал-національної партії України разом з Олегом Тягнибоком (у 2004 році партію перейменували на ВО «Свобода»).

У 1994–1998 роках був депутатом Львівської міської ради, очолював депутатську групу.
У 1996–1999 роках керував Товариством сприяння Збройним Силам та Військово-Морським Силам України «Патріот України».
З 1999 до 2002 року працював редактором науково-політичного журналу «Орієнтири».
У 1998 році балотувався до Верховної Ради від блоку «Менше слів», до якого входила СНПУ.
З 1999 до 2005 року очолював Львівський обласний осередок СНПУ (майбутньої ВО «Свобода»).

У 2002 році втретє обрався до Львівської обласної ради, був заступником голови облради.
У 2004 році став активним учасником Помаранчевої революції, комендантом Українського дому.
У 2005–2006 роках був головою партії «Народний Союз “Українці!”», згодом реорганізованої у громадянське об’єднання «Український дім».

У 2006 році балотувався до Верховної Ради від блоку «Наша Україна» за непрохідним місцем у списку.
У 2007 році став народним депутатом 6 скликання від блоку «Наша Україна — Народна Самооборона». Був членом Комітету у закордонних справах, очолював підкомітет з питань контролю за зовнішніми відносинами, входив до групи В’ячеслава Кириленка «За Україну!».

У 2010 році Генпрокуратура часів Януковича намагалась зняти з нього депутатську недоторканність за кидання димових шашок та яєць у парламенті під час ратифікації «харківських угод» про Чорноморський флот РФ.
У 2012 році обрався до Верховної Ради 7 скликання від ВО «Батьківщина» (№21 у списку). Був членом Комітету з питань науки та освіти, увійшов до Політради партії. Того ж року вийшов з «Нашої України» та приєднався до «Фронту змін». Також у 2012-му ініціював масштабну бійку у Верховній Раді з метою зриву розгляду «мовного закону» Колесніченка–Ківалова.

У 2013–2014 роках був комендантом Майдану та керівником Самооборони Майдану під час Революції Гідності.
У 2014 році обрався до Верховної Ради 8 скликання від «Народного фронту», став першим віце-спікером. У лютому–серпні 2014 року обіймав посаду секретаря РНБО. Того ж року проти нього скоїли замах із використанням бойової гранати.

У 2016 році став головою Верховної Ради, змінивши Володимира Гройсмана.

У 2019 році знову став народним депутатом — цього разу 9 скликання від партії «Європейська Солідарність». Був №2 у списку, членом однойменної фракції та Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки.

У 2020 році ДБР відкривало справу проти Парубія через нібито перешкоджання виборам, але суд її закрив.