«Це було в Торецьку. Між нами та росіянами – три-чотири метри. Бій тривав декілька годин…» – так починає свою історію молодший сержант Сергій, десантник із Кіровоградщини, який разом із побратимами три доби відбивав штурми окупантів, перебуваючи в оточенні.
Фото: 95 ОДШБр
На бойовій позиції їх було всього шестеро. Основний удар узяли на себе Сергій та його напарник. Їхня точка була у звичайній літній кухні – єдиному місці, звідки можна було бачити рух ворога. Спочатку на штурм пішли вісім окупантів – жоден не повернувся. Потім ще хвиля – і знову втрати ворога.
«Коли все стихло, ми зрозуміли: навколо – ворог. Але трималися. Три дні чекали підмогу, знищуючи тих, хто намагався нас добити. І коли свої змогли підійти, прикрили вихід. Навіть гранатометом поцілили навздогін, та, на щастя, промахнулися», – згадує Сергій.
Свою військову дорогу він почав у двадцять. Десятки боїв, поранення, втрати – усе це загартувало хлопця так, як не навчить жодна військова аудиторія. Тепер Сергій передає цей досвід новачкам, які приходять служити у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду.
«Я вчу не лише як бити ворога, а як берегти себе й побратимів. Бо ми – один організм. Ми маємо прикривати один одного», – каже воїн.
До підрозділу приходять хлопці віком 18–24 роки. Саме такими були Сергій і його побратими, коли вперше стали на захист України.
«Якщо вдалося мені – вдасться і вам. Поруч із вами завжди буде той, хто підтримає і навчить. Пишаюся, що в Україні є молодь, готова воювати за своє. Це нове покоління, яке підсилить нас», – говорить він.
За мужність, лідерство та внесок у бойову спроможність батальйону Сергій отримав державну нагороду – «Хрест Військова честь», яку йому вручив Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський.
Воїни, як Сергій, – гордість Кіровоградщини. Саме завдяки таким ми живемо під мирним небом.
За інформацією Кіровоградського обласного ТЦК та СП
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: