На початку року команда Етнолабораторії “Баба Єлька” відкрила двері своєї Творчої майстерні – простору не лише для збереження традицій, а й для емоційного відновлення. Проєкт став можливим завдяки підтримці фундації ЗМІНА та ГО “Спільна дія” і був спрямований на рідних військових, ветеранів, загиблих та полонених, які потребували підтримки й турботи.
З лютого по травень щотижня в майстерні проводили майстер-класи з вибійки, традиційного співу і танців, воскування, а також фотосесії у вбраннях, пошитих за автентичними зразками. За словами кураторки проєкту Світлани Листюк, головною метою було посилення емоційної стійкості учасників і їхнє згуртування навколо ідей національної єдності.
“Ми хотіли дати те, чого самі потребуємо: моральну підтримку, щире спілкування, знання, які дозволяють протистояти ворожим наративам. Через лекції, екскурсії, мистецтво ми навчалися долати міфи про українців як несамостійний, залежний народ”, – зазначає Світлана.
Співзасновниця “Баби Єльки” Інна Тільнова наголошує: справжнім відкриттям став вплив творчості й невимушеного спілкування на психоемоційний стан рідних військових.
“Ми працювали з людьми, які щодня живуть у тривозі. Дехто прийшов мовчазним, стиснутим, але в процесі розкривався, дозволяв собі відчути спокій, красу, підтримку. Особливо зворушили історії жінок, які пережили втрати, евакуації, невизначеність і біль. І водночас – готові співати, творити, бути разом”.
Інна згадує:
“Одна з учасниць – мама військового, яка втратила чоловіка, прийшла на фотосесію у традиційному вбранні й розповіла свою родинну історію. Інша, переселенка з Луганщини, спочатку мовчала й почувалася скуто, але з якою любов’ю вдягала українське! А під час майстер-класів зі співу жінки починали говорити, ділитися, підтримувати одна одну. Усі відчували, що їх бачать і чують. І ніхто не хотів розходитися після занять”.
Проєкт мав потужний терапевтичний ефект.
“Я сама психолог і знаю, як важливо, щоб хтось подбав про твій емоційний стан. Тут я справді відпочила, перезавантажилась”, – поділилася пані Оксана, чоловік якої на війні з 2022 року.
Вона створила двосторонню торбинку – на одній стороні жовті квіти, на іншій – дерево життя.
“До чого тягнулась рука, те й обирала”, – каже вона.
Лариса Торба розповіла, що коли переступила поріг Етнолабораторії, де проходили заняття, то очі навернулися сльози.
“Я відчула, що ніби повернулась у бабусину світлицю. Тут – справжній дотик до коріння, до історії, до себе. І це неможливо переоцінити”.
Психологиня Олена Каліман вважає, що арттерапія – це можливість через дію долати відчуття безвиході:
“Коли працюєш з кольором, формою, створюєш щось руками в безпечному середовищі, це допомагає заглибитися в себе, знайти ресурс, заспокоїтися”.
Костянтин Данильченко, засновник творчої майстерні “Будяк кучерявий” з вибійки, радіє, що стародавнє мистецтво декору викликало такий жвавий інтерес у відвідувачів.
“Бо це не просто мистецтво, а тяглість поколінь”, — вважає майстер.
Проєкт “Творча майстерня” довів: традиційна культура – не лише про минуле, а й про наші емоції, наші сили сьогодні. Це – простір підтримки, де люди не просто творять, а зцілюються разом.
“Понад 200 рідних ветеранів і військових відвідали нашу творчу майстерню за 4 місяці, попри те, що в наші плани ввесь час вносили зміни атаки ворога та повітряні тривоги. Команда “Баби Єльки” і проєкту “Творча майстерня” вдячна всім, хто довірився і став частиною цієї спільноти”, – зазначила завідувачка Етнолабораторії і кураторка творчої майстерні Світлана Листюк.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: