Громадська організація «Баба Єлька» розпочинає новий культурно-дослідницький проєкт «Множина голосів. Кропивниччина». Упродовж року команда працюватиме зі спогадами про Голодомор, традиційним співом та писанкарством. Дослідники вирушатимуть в експедиції громадами області, проводитимуть майстер-класи та готуватимуть три нові видання.
Проєкт «Множина голосів» ГО «Баба Єлька» реалізовуватиме за підтримки Фундації Множина. Серед 820 заявок, поданих на грантовий конкурс, підтримку отримали 33 проєкти.
Назва нового проєкту не випадкова. За словами голови ГО «Баба Єлька», авторки його ідеї Інни Данильченко, команда поступово прийшла до розуміння, наскільки багато різних голосів зберігають експедиційні записи.
«Коли ми їхали в першу експедицію у село Розсохуватка, наша мета була досить конкретна і я б сказала, вузька: знайти і записати пісню своєї бабусі. Світлана шукала пісню баби Єльки, я – пісню своєї баби Соні, з якої пам’ятала кілька рядків», – розповідає Інна Данильченко.
Але пошук однієї пісні поступово перетворився на масштабне дослідження.
«Проте згодом ми побачили, що існує величезний пласт незвіданого і не зафіксованого. Або ж зафіксованого фахівцями, але не викладеного у відкритому доступі. З кожною експедицією ми почали відкривати для себе цю множину голосів: спогади, пісні, кулінарні рецепти, одкровення…» – говорить Данильченко.
За вісім років експедицій команда зібрала значний масив матеріалів. Частина вже стала книгами та іншими культурними продуктами, однак чимало записів досі потребують опрацювання.
Новий проєкт зосередиться на трьох темах – спогадах свідків Голодомору на Кіровоградщині, носіях автентичної традиції співу та дослідженні писанкарства.
«Їхні голоси звучать з різною силою: пісня ще існує і звучить, свідків Голодомору стає все менше, а писанки мовчать, бо свідків живого писанкарства вже немає на цьому світі», – пояснює Інна Данильченко.
У межах проєкту планують провести щонайменше 12 польових фольклорно-етнографічних експедицій Кіровоградщиною. Під час них збиратимуть нові свідчення, а також працюватимуть із матеріалами, які команда вже має у своєму архіві. Зокрема, планують задокументувати щонайменше 20 свідчень старожилів про Голодомор.
Цим напрямком займатиметься Світлана Листюк. Вона говорить, що за роки роботи команда вже зібрала сотні спогадів свідків Голодомору та їхніх дітей.
«Голоси Кропивниччини звучатимуть неповноцінно без голосів свідків Голодоморів і їхніх нащадків. Адже ця трагедія торкнулася, без перебільшення, кожної родини, змінивши історичний поступ, культурний розвиток цілої нації», – зазначає дослідниця.
За її словами, разом із матеріалами про Голодомор з покоління в покоління передавалися й знання про те, як люди намагалися вижити.
«За 8 років експедицій наша команда зібрала сотні спогадів свідків Голодомору на Кіровоградщині і їхніх дітей, які разом з молоком матері увібрали її страх голодної смерті і тихо, за зачиненими дверима передавали з уст в уста голодні рецепти і способи приховати чи роздобути їжу», – говорить Світлана Листюк.
Тепер ці матеріали систематизуватимуть, а частину нових і вже зібраних свідчень планують включити до книги «Множина голосів. Спогади про Голодомор. Із записів “Баби Єльки”». Також матеріали оприлюднять у новому розділі на сайті організації.
«Сьогодні, як ніколи, особливо важливо зафіксувати той голос, що ще пробивається до нас крізь час», – наголошує пані Світлана.
Другий напрямок проєкту – традиційна пісня. Команда планує упорядкувати збірку «Множина голосів. Колядки та щедрівки Кропивниччини». До неї увійдуть тексти пісень, нотні транскрипції та QR-коди, за якими можна буде почути оригінальні експедиційні записи.
Окрім книги, традиційний спів хочуть повернути у живу практику.
«Тому паралельно готую цикл практичних співочих майстер-класів на базі Етнолабораторії “Баба Єлька” та інших майданчиків. Ми будемо разом вивчати різножанрові традиційні пісні з наших експедицій, а особливу увагу приділимо зимовому циклу – колядкам, щедрівкам, Меланкам та їхнім різним локальним варіантам», – розповідає Світлана Буланова, очільниця пісенного напрямку проєкту.
Під час майстер-класів також говоритимуть про сюжети, персонажів, тексти та сенси традиційних пісень.
«Тож книга буде підсилена живою практикою, що є можливістю не просто прочитати чи послухати ці пісні, а навчитися їх співати й передавати далі», – додає Буланова.
Третій напрямок – писанкарство. На основі зібраних матеріалів планують створити каталог «Писанки Кропивниччини. Колекція “Баби Єльки”». Також у межах проєкту проведуть майстер-класи з традиційного писанкарства.
Загалом команда планує провести 24 майстер-класи з традиційного співу, 12 майстер-класів із писанкарства та 24 екскурсії в Етнолабораторії «Баба Єлька».
Результати роботи хочуть зробити доступними не лише у книжковому форматі. На сайті «Баби Єльки» планують створити окремий цифровий розділ зі спогадами про Голодомор, інтерактивну карту писанок Кропивниччини та плейлист зимових пісень.
Підсумком проєкту мають стати три видання: книга спогадів про Голодомор, каталог писанок та збірка колядок і щедрівок. Кожну з них планують видати накладом 400 примірників.
Для «Баби Єльки» важливо, щоб зібрані матеріали не залишалися лише в архіві.
«Ми плануємо дати поштовх, надихнути, показати методику таких досліджень (як це робити?) і те, яким має (чи може) бути результат. У відкритому доступі з’являться доступні, систематизовані джерела для подальших досліджень», – говорить Інна Данильченко.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: