Парламент у першому читанні підтримав перейменування копійки на «шаг». Чому не “крок”?

Верховна Рада України у першому читанні підтримала законопроєкт №14093, який передбачає зміну назви розмінної монети з «копійки» на «шаг». Про це повідомив у Telegram народний депутат Ярослав Железняк.

Ініціатором перейменування виступив Національний банк України. Ще 2 вересня НБУ запропонував замінити назву «копійка» на «шаг», пояснивши це необхідністю відновлення історичної справедливості, відродження національних традицій та повного усунення російських впливів з грошової системи України.

Згідно з українським тлумачним словником, шаг – це дрібна монета вартістю пів копійки.

Мовознавці наголошують, що український «шаг» не має зв’язку з російським словом, що в перекладі на українську означає «крок». Такі слова є міжмовними омонімами — вони можуть мати схожий корінь і написання, але різне значення та походження.

Історик Андрій Бойко-Гагарін у коментарі УП зазначає, що гривня як грошова одиниця з’явилася ще у IX столітті в Київській Русі, про що свідчать тогочасні рукописні документи. Офіційною валютою гривню зробили в період Української Народної Республіки, а згодом її назву повернули з відновленням незалежності України.

Що стосується шага, то впродовж історії так називали монети різного номіналу, однак завжди дрібні. Перші письмові згадки про шаг датуються 1690-ми роками та походять з території Гетьманщини.

«У метричних книгах того часу зазвичай фіксували скарги, борги, крадіжки. Наприклад, відомо, що хтось украв шапку за один гріш або когось побили за несплату трьох шагів. Перша письмова згадка з’являється у 1690-х роках, але в побуті шаг існував значно раніше», – пояснює Андрій Бойко-Гагарін.

Одна з версій походження назви пов’язує шаг з Османською імперією: ймовірно, слово могло походити від перського «шазі» («царський»), яке з часом трансформувалося і закріпилося на українських землях.

Назва «шаг» продовжувала використовуватися і в XVIII столітті, коли українські землі перебували під владою Російської імперії та Речі Посполитої. Згодом вона з’являється у художніх творах Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Нечуя-Левицького, а також у народних прислів’ях.

Зокрема, у приказці «Хто шага не береже, той не варт і копійки» йдеться про цінність малого як основу для більшого, пояснює філолог Віктор Дяченко.