Іноді, якщо не заглиблюватися в деталі, Кропивницький здається містом можливостей для бізнесу. Так, наприклад, і підприємець-початківець з Кропивницького, і жителька невеликого містечка з Полтавщини можуть взяти в оренду комунальні приміщення, після чого отримати першочергове право їх викупу. А далі – купити за однією ціною і через рік продати значно дорожче. 

Та насправді ця опція не така вже й широкодоступна. Принаймні, як свідчить розслідування «Без купюр» про приватизацію нерухомості, яку Кропивницька міська рада провела торік, серед безпосередніх вигодоодержувачів і представників орендарів, яким ті довірили викуп і перепродаж комунального майна, немає випадкових людей. Всі вони так чи інакше пов’язані з впливовими в місті фігурами або міською владою.

У 2024-му Кропивницька міська рада віддала на приватизацію п’ять комунальних приміщень, про що свідчить відповідь Управління комунальної власності Кропивницької міської ради на запит журналістів “Без купюр”. Спочатку всі ці приміщення передали в оренду, а згодом орендарі отримали першочергове право викупу нерухомості. Це класична схема приватизації, хоча й тут є цікавий збіг. Чотири з п’яти об’єктів здали в оренду приблизно в один період – влітку та восени 2022 року, а вже через півтора року всі орендарі майже одночасно забажали їх приватизувати. Міська рада була не проти.

* Оскільки надалі мова йтиме про перепродаж майна в доларах, то для більшої наочності ми вказали ціни в гривнях та іноземній валюті за курсом на 19.05.2025  (41.48 гривні за долар).

У підсумку в межах малої приватизації комунального майна міська громада від продажу 5 приміщень отримала 2 036 164 грн або 49 087.84 $. А вже невдовзі майже скільки ж вже нові власники отримали за перепродаж тільки двох із п’яти цих приміщень.

Давайте знайомитися з тими, хто ж отримав комунальний джекпот.

ВЕЛИКА ПЕРСПЕКТИВА – В ІНТЕРЕСАХ ДРУЖИНИ ПОСАДОВЦЯ ЧИ В ІНТЕРЕСАХ МІСТА?

Вулиця Велика Перспективна. Центр міста. Майже сотня квадратних метрів. У 2024-му міська влада продала це приміщення за ціною “однушки”. Майно викупила ТОВ “Фірма “Хвилинка”.

Явно занижена вартість нерухомості викликала запитання. Першою на сполох забила депутатка Ольга Ковальова-Алокілі. Тоді, чиновники пояснили, що врахували вартість невід’ємних поліпшень, які зробив орендар ТОВ «Фірма «Хвилинка».

Однак порівняти й оцінити, наскільки ці так звані поліпшення були суттєвими, виявилося непросто. Бо презентація, яку Управління комунальної власності продемонструвало депутатам, складалася лише з кількох знімків нинішнього стану. Та депутатська більшість підтримала приватизацію об’єкта.

В той же час на вікні приміщення, долю якого вирішували депутати, красувалося оголошення про оренду.

“Я зателефонувала за номером, який вказали в оголошенні й дізналася, що орендар здає це комунальне приміщення в суборенду за 30 000 грн на місяць. Тоді як місто отримує від  ТОВ «Фірма «Хвилинка» 7500 грн на місяць. А також в розмові мені сказали, що його невдовзі продадуть”, – розповіла Ольга Ковальова-Алокілі.

Далі депутатка публічно заявила, що звернулася до Кропивницької окружної прокуратури з проханням перевірити законність приватизації цього об’єкта. Прокуратура відреагувала.

Як ідеться в ухвалі Кіровського районного суду (зараз Фортечний районний суд, – ред.) від 27 червня 2024 року, слідчий за погодженням з прокурором звернувся з клопотанням про арешт приміщення через ризик незаконного викупу об’єкта приватизації за заниженою ціною.

За версією правоохоронців, орендарі підробили висновки будівельних експертиз про виконані невід’ємні поліпшення комунального майна. І це може стати підставою для викупу за заниженою ціною. Але суддя Завгородній оцінив аргументи слідства як недостатньо обґрунтовані та відмовив у задоволенні клопотання.

Після приватизації приміщення в ТОВ “Фірма “Хвилинка” змінився власник. Точніше власниця. Нею стала Олена Гасленко, яка раніше була її директоркою. При цьому юридична адреса підприємства залишилася тією ж, за якою знаходиться приватизоване приміщення. З чого можна зробити припущення, що офіційно вона і є його нинішньою власницею. Але зазирнемо в історію… Хто ж стоїть за приватною компанією, яка увірвала ласий шматок в центрі міста за такою вигідною ціною?

На момент його приватизації у червні 2024-го співвласницею фірми була інша Олена – Олена Миколаївна Дрок, а її компаньйонкою – Ганна Петряєва. Та вже 20 липня обидві продали свої частки Гасленко.

Олена Дрок – дружина колишнього голови Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області Григорія Дрока. І коли депутати ухвалювали рішення про приватизацію будівлі по вулиці Великій Перспективній, 40, він ще очолював судовий орган у сусідньому приміщенні. Наразі Григорій Дрок – претендент на посаду члена Вищої ради правосуддя за президентською квотою.

ПРИМІЩЕННЯ РІЗНІ – ПОСЕРЕДНИКИ ТІ САМІ

Поки тривали розбірки з приміщенням дружини ексголови територіального управління Державної судової адміністрації, журналісти “Без купюр” систематично відстежували платформу OLX. І буквально через два місяці після приватизації на ній з’явилося перше зі щойно викуплених комунальних приміщень. І тут кинулися в очі три моменти.

• Ціна (вона значно відрізнялися від тієї, яку отримало за ці самі квадратні метри місто).
• Швидкість перепродажу (це цілком ймовірно може свідчити, що власне заробіток на різниці вартості й був головною метою орендаря).
• Персонажі, які магічним чином засвітилися одразу в трьох історіях приватизації-2024. Але про все по черзі.

Об’єкт по вулиці Вокзальній, 20, корп.3 міська рада продала в травні 2024-го за 7 тисяч доларів. Нова власниця – Кабанець Раїса Вікторівна з містечка Заводське Полтавської області.

Вже на початку липня минулого року це приміщення першим з’явилося на сайті з продажу нерухомості. За вказаним в оголошенні телефоном ми зв’язалися з рієлторкою, яка представилася Людмилою, та домовилися про зустріч. Воно хоч і напівпідвальне, але знаходиться в досить жвавому мікрорайоні – відразу під аркою. Навпроти магазини, аптеки та супермаркет.

На зустріч рієлторка прийшла з молодим чоловіком, який представився Артемом. Він сказав, що представляє інтереси свого товариша-військового, який не може зустрітися з нами особисто, тому доручив цю місію йому.

Мені показали приміщення та дали номер телефону нібито власника. В телефонній розмові він озвучив ціну в 21 000 доларів і готовність до торгу.

У квітні нинішнього року знову побачили оголошення на OLX про продаж цього приміщення від тієї ж рієлторки за вищою ціною. Але тепер Людмила пропонувала не тільки його.

Серед пропозицій виявився ще один об’єкт приватизації – по вулиці Вокзальній, 31. Його в листопаді 2022 року взяв в оренду, а у травні 2024-го викупив Мельниченко Олександр Ілліч із Кропивницького. 

Щоб пересвідчитися, що це саме ті приміщення, які торік міськрада продала за 7 000 і 6 478$, ми знову зателефонували рієлторці під виглядом покупця.

В телефонній розмові вона підтвердила адреси з переліку об’єктів приватизації. Але зазначила, що перше вже продали, та запропонувала інше – по вулиці Вокзальній, 31. Пообіцяла домовитися з родичкою «власниці», яка живе за кордоном, про його огляд. Однак через деякий час передзвонила і сказала, що і на це приміщення вже знайшовся покупець.

Нас вразила різниця в цінах, яку орендарі сплатили до бюджету, і за якою тепер продають. Бо приміщення за 7 тисяч доларів виставили на продаж за майже 23 тисячі, приміщення за 6500 – майже за 20 тисяч доларів. Тож, ми поцікавилися у начальниці Управління комунальної власності Кропивницької міської ради Алли Паламаренко, як визначали вартість викупу.

“Приватизація відбулася на підставі Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.  Спочатку зазначені об’єкти комунальної власності передали в оренду через аукціони, що відбулися в електронній системі “Прозоро продажі”.  Згідно з законодавством орендарі можуть провести поліпшення й отримують першочергове право на викуп приміщень. Після поліпшень вони надають певний перелік документів для приватизації. Проводиться незалежний аудит, вони нам надають експертні висновки. Після чого питання про приватизацію виноситься на сесію міської ради. Далі оголошується конкурс, на який подають документи незалежні оцінщики нерухомості. Переможець робить відповідну оцінку вартості майна, з врахуванням проведених орендарем поліпшень”, – пояснила Алла Паламаренко.

За її словами, більшість комунальних приміщень знаходяться в жалюгідному стані й не мають комунікацій, тому орендодавцям доводиться вкладати чималі кошти, щоб привести їх до ладу. Часто, як стверджує посадовиця, це більше, ніж передбачені законом 25% відсотків від оцінки майна.

Посадовиця наголошує, що все відбувається абсолютно прозоро, в чому, пробачте за тавтологію, можна переконатися на платформі “Прозорро продажі”. Це ми й зробити. Але побачили там інше. Попри те, що адреси приватизованих приміщень, як і нові власники – різні, їх поєднує дещо спільне. Точніше дехто.

Знайомтесь, Артем Андрєєв. На “Прозорро продажі” він зазначений як контактна і довірена особа власника приміщення на Вокзальній, 20, корпус 3.

А за його номером телефону в месенджерах – впізнали фото того самого Артема, який приходив разом з рієлторкою Людмилою минулого року на зустріч щодо його продажу.

Ба більше. Приміщення по вулиці Преображенській, 107 викупила киянка Платонова Єлизавета Олександрівна, але її інтереси під час викупу також представляв Артем Андрєєв. Логічне запитання – то хто ж цей чоловік?

ІНСПЕКТОР? РАДНИК? ВОЛОНТЕР? ПОМІЧНИК РІЄЛТОРА?

Артем Андрєєв – син генеральної директорки Кіровоградської обласної лікарні та депутатки обласної ради Лариси Андреєвої (попри різницю в одну літеру в прізвищах).

В декларації за 2016 рік вона вказала місце роботи сина. І де б ви думали він працював? У виконавчому комітеті міської ради. На сторінці міського Центру надання адміністративних послуг, була вказана і його стара посада – інспектор відділу реєстрації місця проживання.

У квітні 2022 року на сторінці міськради його згадують як волонтера і помічника голови ОВА.

А ще Андрєєв був серед штатних радників у Кіровоградській обласній військовій адміністрації. Принаймні про це свідчить відповідь на запит Громадської організації “Антикорупційний штаб”. Призначили його у березні 2022-го, тож працював він із головою ОВА Андрієм Райковичем.

Але коли “Без купюр” надіслав аналогічний запит до апарату ОВА – відповіді нам не надійшло. Лише коли звернулися до керівника пресслужби обласної військової адміністрації, – одержали фото в месенджері й повідомлення, що його відправили ще 22 квітня.

Прізвища Андрєєва ви там уже не побачите. А з відповіді не зрозуміло, чи це актуальний список радників, чи за ввесь період перебування на посаді нинішнього начальника ОВА, як ми просили.

Ми зателефонували Андрєєву, але не встигли представитися, як він поклав слухавку. Тому написали йому у Вайбері й нагадали, що вже бачились, коли він допомагав з продажем приміщення на Вокзальній. Поцікавились, який він має стосунок до комунального майна і людей з різних регіонів, які його викупили.

Далі наводимо наш діалог:

Артем Андрєєв: Вітаю! Ні, я допомагав Людмилі, тому що знаємо один одного. А з чого у вас такий інтерес? Я десь перейшов вам дорогу?

Журналістка: Це моя робота – цікавитися життям міста, зокрема долею комунального майна. Приміщення викупили за неринковою ціною і такий збіг, коли одна людина має стосунок до викупу і подальшого перепродажу двох комунальних приміщень, викликає запитання. Журналісти пишуть не тому, що їм хтось перейшов дорогу, а тому, що це їхня робота, коли інформація може мати суспільний інтерес. Дякую, що відповіли.

Артем Андрєєв: Я до цього відношення не мав. Знаю, що там є певна процедура, прозорий аукціон, до якого та чи інша фізична особа немає доступу. А оцінку встановлюють теж незалежні структури. Це з того, що я попередньо знаю. Але в тому випадку, я допоміг рієлтору.

Через деякий час Артем написав нам сам та поцікавився, про яке інше приміщення йде мова.

Після того як, ми надіслали копії договорів купівлі-продажу, а також скриншоти із сайту “Прозорро продажі”, де він вказаний як довірена особа і представник двох покупчинь – Раїси Кабанець з Полтавщини і Єлизавети Платонової з Києва, написав наступне:

“Я міг, можливо, десь допомагати в якомусь процесі рієлтору, але навіть не вникати, де підписуватися, бо довіряв у тому чи іншому процесі. Дізнаюся для себе ці нюанси”.

Так, у підсумку, Артем і рієлторка Людмила, якій він “допомагає”, разом мають стосунок до трьох приватизованих торік приміщень.

До речі, сам Артем Андрєєв, у 2023 році приватизував комунальне приміщення площею 92 м² по Бульвару Студентському, 5/6 за 650 122,92 грн або 15 673 $. І цьогоріч знову встиг засвітитися як довірена особа тієї ж Платонової під час нової хвилі малої приватизації.

Й ОЦІННИЦЮ НЕ ОБДІЛИЛИ

І нарешті третє приміщення з переліку приватизованих торік. Вулиця Павла Бута, 3. Приміщення на 11,8 м² за 36 447 гривень або за 878,66 $ викупила Ярюхіна Зоя Дмитрівна. Жінка займається оцінкою нерухомості. За інформацією з Опендатабот, вона не перший рік співпрацює з Управлінням комунальної власності міської ради. На момент підготовки публікації це управління уклало з нею договорів на послуги з проведення незалежної оцінки з визначення ринкової вартості майна, з технічної інвентаризації й обстеження нерухомості на понад 160 тисяч гривень. До речі, Зоя Ярюхіна рецензувала звіт із незалежної оцінки з визначення ринкової вартості приміщення, яке викупив Андрєєв. Але відразу розвіємо можливі підозри й зазначимо, що згідно з інформацією в «Прозорро», оцінку ринкової вартості приміщень, про які йде мова в статті, управління їй не замовляло.

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

Керівник кропивницької окружної прокуратури Володимир Рубан, до якого під час підготовки матеріалу ми зверталися за коментарем щодо справи про торішню приватизацію комунального майна, розповів, що правоохоронці проводять розслідування за статтею про шахрайство.

“Стосовно приміщення у центрі міста – провели будівельну експертизу, яка встановила, які саме поліпшення проводилися, що вплинули на ціну. Однак говорити щось конкретне ще завчасно, бо триває економічна експертиза в Харківському НДІ судових експертиз ім. проф. Н.С. Бокаріуса.  Вона має встановити вартість проведених робіт”, – констатував прокурор.

Щодо інших приміщень та фігурантів справи він відмовився говорити, посилаючись на інтереси слідства. На момент публікації він перебував у відпустці, тож довідатися, чи є вже інша експертиза, нам наразі не вдалося.

Із ухвали колишнього Кіровського, а тепер Фортечного райсуду, де слідчий обґрунтовує клопотання про арешт приміщення по вулиці Великій Перспективній, можна зробити висновок, що принаймні рік тому правоохоронці вважали цілком ймовірним, що схему зі штучним заниженням вартості, могли застосувати й до інших об’єктів приватизації.

Тож ця історія — не лише про успішні угоди окремих осіб, які змогли купити й перепродати комунальні приміщення з вигодою для себе. Вона — про потенційну схему збагачення на комунальних ресурсах і зв’язках.

Чи були зловживання і чи діяли герої нашого розслідування самостійно, використовуючи лазівки в процедурі, чи за сприяння міських посадовців — мають з’ясувати правоохоронці. Адже комунальне майно — це не чийсь приватний бізнес-актив, а спільна власність жителів Кропивницького. І вона має працювати не лише на обраних.

___________

Матеріал підготовлено в рамках трирічного проєкту Інституту розвитку регіональної преси в партнерстві з IWPR «Посилення громадського контролю в Україні» (Boosting Citizens Watchdogs in Ukraine) за підтримки Норвезького агентства з розвитку та співробітництва NORAD.