У жовтні мине десять років, як зі складів одного з підприємств у селі Новоградівка тоді ще Бобринецького району незаконно вивезли 521 тонну насіння соняшника та 308 тонн кукурудзи ПП “Агрохім”. Відбувалося це у присутності державного виконавця в рамках зведеного виконавчого провадження і на підставі липового листа. Третина зерна безслідно зникла ще дорогою до складу в Долинській. А решта розчинилася в повітрі через кілька місяців, нібито під час перевезення на інші склади. Відповідальний за його зберігання отримав лише умовне покарання. У таких випадках кажуть, що за крадіжку курей більше дають. І це не перебільшення. Для прикладу ми навіть знайшли в Єдиному судовому реєстрі таку справу, коли злодія з Петрівського району за крадіжку 25 курей засудили до трьох років позбавлення волі з іспитовим терміном два роки. Людину ж, причетну до зникнення зерна на 5,3 млн грн і яка переховувалася від слідства, засудили до двох років обмеження волі з іспитовим терміном два роки. Вироку іншому фігуранту цієї історії, колишньому державному виконавцю, який керував процесом вивезення чужого майна, досі немає. З липня 2016 року, майже дев’ять років, його справа слухається в судах. Де поділося зерно – не відомо. Роль головної зацікавленої особи, в інтересах якої вилучили зерно, не розкрита. Як узагалі все це стало можливим та як спрацювали слідство й суди, – читайте в нашій рубриці “Такі справи”.
27 статуй Свободи
Американський ілюзіоніст Девід Копперфільд відомий тим, що на очах у тисяч глядачів зникла Статуя Свободи вагою 31 тонна. А на Кіровоградщині зникло 829 тонн збіжжя приватного підприємства “Агрохім”. На відміну від статуї, зерно так і не повернули, й причетні до такого масштабного “фокусу” не стали відомими, як Копперфільд. Хоча цілком заслуговують на увагу ЗМІ й суспільства, щоправда як антигерої.
Згадані події з вивезенням урожаю розгорталися восени 2015 року. 12 жовтня директор підприємства Валерій Малишок по дорозі з відрядження дізнався, що озброєні люди відкривають склади в Новоградівці й вивантажують насіння соняшника та зерно кукурудзи ПП “Агрохім”. Не зволікаючи, він зареєстрував звернення на урядовій лінії про рейдерське захоплення майна.
До слова, того року Мінюст відзначав різке зростання рейдерства сільгосппідприємств та щомісяця реєстрував сотні звернень. Цинічне захоплення чужого врожаю стало однією з найпоширеніших схем. Не обходилося без участі в них і представників державних та правоохоронних органів.
Але в нашому випадку слідство не довело, що вивезення чужого зерна було сплановано й організовано групою осіб, щоб не тільки де-факто, а й де-юре говорити про рейдерство. Якби це сталося, то кримінальна справа заграла б зовсім іншими фарбами і строками покарання. Та загальна картина практично не відрізняється від відкатаних рейдерських схем. Судіть самі…
Процесом вивезення збіжжя ПП “Агрохім” керував державний виконавець державної виконавчої служби обласного управління юстиції Олег Мехед. Формально це відбувалося у рамках виконавчого провадження про стягнення боргу з родички керівника товариства, на складах якого зберігалося зерно “Агрохіму”. Згідно зі свідченнями потерпілої сторони, на документи, які підтверджували, що це її власність, ніхто не зважав. Хоча державний виконавець у суді запевняв, що йому їх не надавали. Збіжжя під час вилучення навіть не важили, це підтвердив і сам Олег Мехед, пославшись на несправні ваги. Однак, за словами директора ПП “Агрохім”, на території складів були справні сертифіковані ваги, як і неподалік у межах села.
Все це відбувалося в присутності журналістів обласного телебачення. Та навіть розголос після репортажу з місця події, що вийшов на обласному телеканалі, не зупинив учасників цього дійства.
Тому 13 жовтня Валерій Іванович поскаржився на дії держвиконавця керівництву обласного управління юстиції та написав заяву до поліції, в якій вказав на проникнення до приміщення без санкції суду. Того ж дня поліція опломбувала склади. Але вже за кілька днів, 17 жовтня, о 7 годині ранку люди в комуфляжі та зі зброєю збили замки й пломби і знову взялися вивозити врожай. Цього разу в них було рішення Бобринецького районного суду, що дозволяло перебування в складському приміщенні.
Після чого Валерій Малишок був змушений звернутися до Служби безпеки України. Тож за розслідування кримінального провадження береться Головне слідче управління СБУ під процесуальним керівництвом Генеральної прокуратури України.
Вже 19 жовтня з’ясувалося, що виконавчі дії проводили на підставі листа за підписом керівника ТОВ «Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств «СТЕП» місцевих аграріїв Темченків. Тоді як на їхніх складах зберігалося зерно ПП “Ахрохім”. У листі йшлося, що там нібито знаходиться 400 тонн насіння соняшника і 200 тонн кукурудзи боржника. Та насправді директор не впізнав ні листа, ні свій підпис, ні печатку підприємства. Що й не дивно, бо їх підробив представник стягувача Андрій Примаченко, особа якого заслуговує окремої уваги. Бо використання ось таких ноунеймів, які потім стають цапами-відбувайлами в судах, – це ще одна характерна фішка рейдерських схем. Тут же не просто людина, з якої немає чого взяти у випадку цивільного позову про відшкодування збитків, а й взагалі житель іншої області.
А 20 жовтня, як установило слідство, Олег Мехед склав та видав неправдивий Акт опису й арешту майна у зведеному виконавчому провадженні. Проте, на жаль, багато чого розслідування так і не встановило.
Справа з багатьма невідомими
Поки все з’ясувалося, зі складів вивезли 521 тонну насіння соняшника й 308 тонн зерна кукурудзи 3 класу ПП “Агрохім” на 5 263 700 грн. Хоча борг за виконавчим провадженням був удвічі меншим і складав 2 654 853,88 грн, й арешт наклали лише на 343 тонни 995 кілограмів насіння соняшника та 191 тонну 72 кілограми зерна кукурудзи 3 класу.
Саме стільки передали на відповідальне зберігання на склади ПП “Іштар-Агро” в Долинській. Хоча на той час, за словами Валерія Малишка, вони не значилися в реєстрах як зернові й відповідно не могли використовуватися за цим напрямком.
Орендували їх родичі широко відомих у вузьких колах (із так званих 90-их, – ред.) братів Сергія та Дениса Руденків. Останній сьогодні – депутат обласної ради від забороненої партії “Опозиційна платформа “За життя”. Але на той час це прізвище згадувалося в журналістських публікаціях про рейдерське захоплення землі ТОВ “Авангард” у Злинці. Хоча слідство не встановило чи й не встановлювало його причетності до обох подій, ми не могли не зауважити такий збіг.
Ще важче не зауважити різницю в обсягах вивезеного та переданого на зберігання зерна. А це 177 тонн 5 кілограм насіння соняшника та 116 тонн 928 кілограм зерна кукурудзи 3 класу, загальною вартістю 1 825 771,9 грн.
Де поділася третина – не відомо. Тим часом держвиконавець уклав угоду з експертом про оцінку збіжжя для продажу на аукціоні.
Та після звернення ПП “Агрохім” до Бобринецького районного суду щодо встановлення права власності на зерно й насіння, аукціон зупинили. Районний, апеляційний та касаційний суди і навіть позапланова перевірка обласної податкової, яку ініціював стягувач боргу Юрій Полоз, підтвердили, що майно на 5,3 млн грн належало підприємству. Однак повернути його все одно не вдалося, бо на початку 2016-го воно зникло.
За матеріалами слідства, представник Юрія Полоза Андрій Примаченко, якому державний виконавець Олег Мехед доручив відповідальне зберігання вилученого зерна, отримав листа від ПП “Іштар-Агро” про те, що треба розрахуватися за складське зберігання. Після чого нібито вирішив перевезти його на склади в Іскрівці Петрівського району. Хоча 13 січня він уклав договір та акт прийому-передачі з (увага!) невідомою особою, яку слідству так і не вдалося встановити. Зерно з Долинської вивезли, але до Іскрівки не довезли. Подальша його доля невідома.
Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області повідомило про злочин поліцію майже через пів року – 24 червня. Але директор ПП “Агрохім” Валерій Малишок не пригадує жодних слідчих дій з боку поліції, які б вказували на те, що вона шукала пропажу. Каже, що його навіть не допитували як потерпілого.
Хто винен?
На сьогодні правосуддя торкнулося лише Примаченка, та й то умовно. Сталося це в кінці 2019 року після того, як співробітники СБУ затримали його в Чернігові, де він переховувався від слідства.
Долинський районний суд визнав його винним за ч.1 ст. 388 КК України (незаконні дії з арештованим майном) та призначив покарання у вигляді 2 років обмеження волі з іспитовим терміном 2 роки.
Відповідальний за незаконне вилучення майна ПП “Агрохім” Олег Мехед, який на той час був державним виконавцем управління ДВС обласного управління юстиції, – досі перебуває лише в статусі обвинуваченого. І навіть після того, як випливли кричущі факти про вилучення майна за підробленим листом, яке не належало боржнику, і в підсумку зникло, – Олег Мехед ще два роки продовжував працювати у виконавчій службі. Наразі ж трудиться приватним виконавцем. Згідно з інформацією аналітичної системи “Опендатабот”, у зв’язку зі своєю професійною діяльністю він згадується як одна зі сторін у понад 130 судових справах. При цьому в очі кидається велика кількість справ, де він є відповідачем. Тобто коли інші сторони судового процесу оскаржують його рішення або дії. Це може свідчити як про складність та конфліктність виконавчих проваджень, що є об’єктивним для цієї сфери діяльності, так і про неправомірність дій.
Що стосується суду над ним у справі ПП “Агрохім”, то тут виникло стільки непередбачуваних складнощів, що забобонні люди порадили б директору звернутися до бабки.
У Компаніївському суді з 2016-го по 2018 рік справу розглядав суддя Вадим Червонописький. Однак вирок він так і не виніс, бо в нього майже на фініші цієї судової епопеї закінчилися повноваження. Тож справу по другому колу від самого початку почала розглядати його колега Ірина Мумига. Це зайняло ще три роки, перш ніж 14 квітня 2021-го вона винесла обвинувальний вирок. Та, як з’ясувалося, допустилася помилки! Чим і скористалася сторона захисту.
Так, Компаніївський районний суд визнав Олега Мехеда винним у зловживанні службовим становищем та в службовому підроблені, що спричинило тяжкі наслідки (ч.2 ст.364 та за ч. 2 ст. 366 КК України).
За першою статею призначив покарання – 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів на 3 роки зі штрафом 8 500 гривень.
За другою статею – звільнив від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження у зв’язку з закінченням строків давності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України.
Адвокат обвинуваченого оскаржив вирок в апеляційному суді. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції мав призначити покарання за службове підроблення та на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК звільнити засудженого від покарання, а не від кримінальної відповідальності. Апеляційний суд призначив новий розгляд справи.
І ось, вона вже 3-й рік розглядається в Кропивницькому районному суді (колишній Кіровоградський районний суд). Валерій Малишок сподівається, що суддя Ірина Бойко нарешті поставить крапку в цій справі. Однак, коли це станеться, прогнозувати складно. Адже до низки різних причин, через які неодноразово переносили слухання, додалися повітряні тривоги. Час, на думку Валерія Івановича та адвоката Оксани Лісовської, яка представляє інтереси ПП “Агрохім”, грає на руку Олегу Мехеді.
По-перше, через зміни в законодавстві, службове підроблення, яке раніше вважалося злочином середньої тяжкості, тепер належить до нетяжких. А по-друге, й найголовніше, через десять років дуже складно знайти і забезпечити явку свідків, особливо в умовах воєнного стану, як і відновити усі важливі обставини справи через стільки часу.
Олег Мехед своєї вини не визнає й вважає, що правосуддя звершилося, коли умовно покарало Примаченка, і що саме його і тільки його дії спричинили шкоду ПП “Агрохім”. Словом, він, як і мало не вся виконавча служба, не відали, що творили. Й пам’ятають тільки те, що зручно, і не пригадують незручні подробиці. Наприклад, як реєстрували підроблений Примаченком лист, що на складах у Новоградівці начебто зберігається зерно боржника, і чи попередньо повідомляли його про арешт майна і вилучення.
Але в цій історії не розкрито роль Юрія Полоза, якому нібито заборгували новоградівські фермери Темченки, зі складів яких і вивезли збіжжя ПП “Агрохім”. Адже саме в його інтересах виконавча служба так поспішала вилучити зерно, що не пересвідчилася, хто є його власником, ввірвалася 12 жовтня з Примаченком і людьми у балаклавах на територію приватного підприємства без санкції суду, не забезпечила зважування збіжжя під час вивезення і потім його належне зберігання. Навіть побіжна інформація з реєстрів вказує на зв’язок Юрія Полоза з певним політично-бізнесовим колом людей. І що вибір складів, орендованих Руденками, в Долинській, тоді як поруч були сертифіковані елеватори, очевидно, не випадковий. До речі, й через десять років потому він намагається стягнути через виконавчу службу борги з Темченків. Цікаво, чи були в нього претензії й до Примаченка, через якого нібито зникло вилучене для забезпечення боргу зерно? Чи, як писав Шиллер: “Мавр зробив свою справу, мавр може йти”?
______
Примітка: Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Підписуйтесь на нас у Facebook, Telegram, Youtube, Instagram. Сподобалася стаття? Пошир її на своїй сторінці: