78-річній любительці комп’ютерних ігор, яка втекла від війни на Кіровоградщину, подарували ноутбук

78-річна геймерка Людмила Кулакова з Донеччини отримала в подарунок ноутбук для комп’ютерних ігор. Техніку їй передали представники української компанії – розробника комп’ютерної гри Metro. Це улюблена гра жінки, про яку вона розповідала у матеріалі Суспільне Донбас. Зараз Людмила – переселенка, з Дніпра переїхала на Кіровоградщину до соцзакладу.

Фото Суспільне Донбас

Комп’ютерними іграми Людмила Кулакова захоплюється вже 17 років, навчив онук. Їй 78 років, у серпні військові евакуювали жінку з міста Білозерське Донецької області, тоді переселенка розказала Суспільному, що захоплюється онлайн “шутерами”, а комп’ютер, як і житло, втратила у прифронтову містечку.

Репортаж Суспільного побачили в українській компанії, яка розробляє комп’ютерні ігри, – і вирішили подарувати жінці ноутбук.

“Тут (на Кіровоградщині — ред.) я вже два місяці. Додому хотілося весь час. Там же я 50 років прожила. Всі свої. Всі рідні. Важко мені було. Мені навіть снилося, що я у грі”.

Тепер вона грає в комп’ютерну гру на омріяному ноутбуці. Не сідала за гру, говорить, відтоді як евакуювалася з рідного Білозерського.

“Ой, це дуже хороша апаратура. Тим більше Ryzen 9. Не у кожного він є Ryzen 9”.

Ноутбук передали через евакуаційників. Представниця фонду “Схід SOS” Ольга Владімірова разом із колегами привезли Людмилі.

“Вона озвучила, що її улюблена гра українських розробників із серії «Метро». У пані Людмили була мрія, ігровий ноутбук. І розробники почули і побачили, розчулилися і вирішили зробити пані Людмилі такий подарунок”.

За словами Ольги, окрім того, після репортажу для 78-річної геймерки небайдужі назбирали донатів.

“Я так бачу, що зараз їй не вистачає навушників, килимочка, ще потрібних речей, то ми їй докупимо”, – додала Ольга.

У соцзакладі на Кіровоградщині жінка два місяці, тут живуть 35 людей. Людмила Кулакова мешкає в кімнаті з двома сусідками. Одна з них переселенка зі Слов’янська Людмила говорить: вже зацікавилась іграми.

“Вона показувала нам свої страйки. Я теж хочу спробувати, але не знаю, чи вийде у мене, чи ні”, – говорить жінка.

Людмила Кулакова мріє про швидке завершення війни й повернення додому.

“Я з України нікуди не поїду, я тут жила. Тут все своє, ніякого закордону. Я думаю, ці всі військові дії скоро зникнуть, і кожен поїде до себе на батьківщину. Я поїду в Білозерське”.